Справа № 520/16323/15-ц
Провадження № 2/520/1149/16
06.10.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі - Камінській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просить визнати недійсним договір від 25.09.2013 року про надання правової допомоги укладений між сторонами, а також застосувати наслідки недійсного договору ст.216 ч.1 ЦК України. При цьому позивачка посилається на те, що при укладанні спірного договору вона бажала укласти правочин з адвокатом ОСОБА_2 і отримати відповідну правову допомогу, однак угода була укладена з громадянином ОСОБА_2, що є порушенням норм ст.203 ЦК України, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав до суду заперечення та просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 25 вересня 2013 року міжОСОБА_2 (надалі іменується «Представник»), з одної сторони та ОСОБА_1 (надалі іменується «Замовник»), з іншої сторони, укладено Договір про надання правової допомоги.
Пунктом 1.1 вказаного Договору визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Представнику, а представник відповідно до чинного в Україні законодавства бере на себе обов'язки здійснювати представницькі функції, захищати права, свободи та законні інтереси Замовника у справі за позовом ОСОБА_3 до неї про визнання шлюбного договору недійсним, яка буде слухатися у Апеляційному суді Одеської області. Також Представник зобов'язується здійснювати представницькі функції, захищати права, свободи та законні інтереси Замовника у справі за позовом ОСОБА_3 до неї про розподіл спільного майна подружжя, яка слухається у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області.
25 вересня 2016 року позивачкою нотаріально оформлена довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 здійснювати представництво та захист її інтересів в тому числі і в суді.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до офіційного тлумачення ст. 59 Конституції України, даним у рішенні Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Відповідно до ст. 12 ЦПК правова допомога надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.
Договір про надання правової допомоги як правочин є різновидом цивільно-правових договорів про надання правових послуг.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), вимог які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Фундаментальним принципом договорного права є принцип свободи договору, закріплений в статті 3 ЦК України, який в кореспонденції з нормами частини першої статті 627 і статті 6 ЦК України означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Договір про надання правової допомоги від 25.09.2013 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у письмовій формі, в Договорі визначені сторони, також визначено предмет та умови договору, які відповідачем виконувались, що підтверджується матеріалами справи, а також поясненнями ОСОБА_1 наданими у судовому засіданні, про те що після укладання спірного договору відповідач на протязі року виконував обов'язки покладені на нього Договором про надання правової допомоги від 25.09.2013 року, а саме представляв інтереси позивачки в апеляційній інстанції при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до неї про визнання шлюбного договору недійсним, а також представляв інтереси ОСОБА_1 в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя.
16 грудня 2014 року по справі ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області призначалась експертиза, провадження зупинялось, а після повернення справи з експертизи до суду, 26 березня 2015 року позивачкою скасовано довіреність на ім'я ОСОБА_2 від 25.09.2013 року.
При таких обставинах та враховуючи, що Договір про надання правової допомоги від 25.09.2013 року укладений відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 у такій спосіб скористалась своїм правом на вільний вибір захисника своїх прав при розгляді справ в суді, суд вважає вимоги позивачки такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11,88, 158, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі, в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Суддя Огренич І. В.