Справа № 520/12260/16-к
Провадження № 1-кс/520/2277/16
07.10.2016 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , слідчого Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів,
Слідчий Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, у кримінальному провадженні № 12013170480000255 від 12.01.2013року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК, ч. 3 ст. 358 КК України, яке погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 .
Як вбачається з клопотання, 12.01.2013 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що 12.01.2013 ОСОБА_6 незаконно вступив у спадок, після чого став власником квартири АДРЕСА_1 .
Досудовим розслідуванням установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , при житті заповіту не складала, та належне їй на праві приватної власності нерухоме майно у вигляді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 нікому не відчужувала.
У такому випадку, якщо спадкодавець не залишив заповіт - спадкування відбувається за законом. Спадкування за законом здійснюється почергово, при цьому кожна наступна черга таких спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтями 1261-1265 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю чергу - рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту чергу - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; у п'яту - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення), утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
З матеріалів провадження вбачається, що у ОСОБА_7 є зведена сестра по батьку, ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ), яка згідно положень цивільного законодавства, підпадає під другу чергу спадкоємців за законом, на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
31.07.2010 ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) реалізуючи своє законне право на вступ у спадок, яке залишилося після смерті її зведеної сестри, збирає всі необхідні документи та направляє їх до офісу нотаріуса ОСОБА_9 . Однак, від ОСОБА_9 , вона дізнається, що вона пропустила шестимісячний термін на подання заяви про прийняття спадщини, і в її випадку щоб поновити строк подання заяви про прийняття спадщини, їй з відповідною заявою необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
11.08.2010 ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) отримує рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про подовження строку для подання заяви про прийняття спадщини терміном на 3 місяці. Вказане рішення набуває чинності 22.11.2010 року.
10.12.2010 ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) з заявою про прийняття спадщини і подальшому отриманні права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знову звертається до нотаріуса ОСОБА_9 , однак остання повідомила, що реалізувати своє право на отримання спадщини, вона зараз не зможе, оскільки необхідно додати дублікати правовстановлюючих документів на вищевказану квартиру.
Станом на 24.12.2010, згідно даних отриманих з Бюро технічної інвентаризації, нерухоме майно, а саме квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності її покійній, зведеній сестрі ОСОБА_7 .
17.01.2011 ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) отримала дублікати правовстановлюючих документів на вищевказану квартиру та втретє звернулась до нотаріуса ОСОБА_9 , однак остання їй повідомила, що вступити у спадщину, яке залишилось після її померлої, зведеної сестри, вона не зможе, оскільки право власності на вказану квартиру, згідно заочного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 2-6500 (2010 рік) від 12.10.2010 року визнано за ОСОБА_6 , якого згідно цього ж рішення визнано троюрідним племінником померлої ОСОБА_7 , який згідно цивільного законодавства підпадає під п'яту чергу спадкоємців за законом.
Своє право на вступ до спадку, яке залишилось від його троюрідної тітки, він реалізував, шляхом подання 20.08.2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви про прийняття спадщини. Однак, там йому повідомили, що ним було пропущено законний шестимісячний термін вступу до спадщини, тому з метою поновлення строку йому необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відповідною заявою. Однак, в матеріалах провадження, документи, які б підтверджували відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину ОСОБА_6 відсутні, що свідчить про те, що останній до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з заявою про поновлення строку подання заяви про спадщину не звертався, а подав одразу заяву про встановлення факту родинних зв'язків та визнання за ним права власності.
За вказаним фактом ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) подала позов до Апеляційного суду Одеської області.
19.06.2013 року ІНФОРМАЦІЯ_5 виніс рішення по провадженню № 22-ц785/2333/13 на користь ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) та скасував рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.12.2010 в частині визнання родинних зв'язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнання за ним право власності на нерухоме майно останньої.
Крім того, при проведенні одночасного допиту між ОСОБА_5 ( ОСОБА_8 ) та ОСОБА_6 , було встановлено, що раніше останні ніколи не зустрічались, ніяких загальних родичів між ними не має. Крім того, свого споріднення з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 нічим підтвердити не зміг.
За даним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201616048000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_6 , маючи однакове прізвище з померлою ОСОБА_7 , яка являлась зведеною сестрою ОСОБА_5 , 05.12.2012 року до Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-3639/11 надав фіктивне свідоцтво про народження ОСОБА_7 , в якому зазначені батьки: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження: с. Чеки (зараз Новоєлизаветівка), Жовтневий район (зараз Ширяївський) Одеської області, про що свідчить витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 02.11.2011 р. та справжньому свідоцтву про народження ОСОБА_7 , в якому зазначено, що батьками останньої виступають ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 місце народження: с. Новоєлизаветівка, Ширяєвський район Одеської області.
З вище наведеного випливає, що в одному і тому ж селі, в один і той самий час народилось дві ОСОБА_7 , у яких одна мати і різні батьки, що у свою чергу підтверджує, що ОСОБА_6 ввівши суд в оману, на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси, ОСОБА_13 по справі № 2-6500/10 незаконно став власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку у подальшому на підставі договору купівлі - продажу від 05.01.2011, продав ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які у свою чергу вказане нерухоме майно, 14.01.2011 згідно договору купівлі продажу ВРЕ № 385874 продали ОСОБА_16 .
Разом з цим встановлено, що вищевказаний об'єкт нерухомості у відповідності до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2016, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17 було відчужено ОСОБА_18 . Одеською місцевою прокуратурою № 1, 08.06.2016 вищевказані матеріали досудових розслідувань об'єднанні в одне кримінальне провадження від № 12013170480000255 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді, обґрунтовуючи його тим, що інформація, яка міститься в речах та документах, до яких необхідно отримати дозвіл на тимчасовий доступ як сама по собі, так і з іншими речами та документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення події кримінального правопорушення, обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, може бути використана як доказ, містить відомості про осіб, які можуть бути причетні до скоєння кримінального правопорушення, необхідна для належної кримінально-правової кваліфікації. Крім того, з урахуванням неможливості іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів, є необхідність у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, зазначивши, що клопотання є обґрунтованим та складеним у відповідності з вимогами національного законодавства.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши думку прокурора та слідчого, які підтримали клопотання в повному обсязі та просили суд задовольнити його, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України слідчий суддя не допускає застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі й тимчасового доступу до речей та документів, у разі не доведення слідчим, прокурором, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При визначенні поняття обґрунтована підозра слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що таким чином, у разі задоволення клопотання слідчого, призведе до порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Варто зазначити, що в даному кримінальному провадженні, з аналогічних підстав слідчий, за погодженням з прокурором вже зверталися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, в якому слідчим суддею було прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання.
Враховуючі викладене, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення не доведено суду, що на теперішній час існують обґрунтовані підстави для застосування заходу забезпечення - тимчасового доступу до речей та документів, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з чим в клопотанні слідчого слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 93, 159, 160, 163-166, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчого Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1