ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2016Справа №902/635/16
За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Урожай",
до Вінницької обласної державної адміністрації
про поновлення договорів оренди земельних ділянок (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача Слізяк Н.Р. (представник за довіреністю);
від відповідача не з'явився.
У судовому засіданні 04 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Урожай", 29 липня 2016 року звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою б/н від 29.07.2016 року до відповідача, Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання відмови протиправною, поновлення договорів оренди земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.08.2016 року було порушено провадження у справі № 902/635/16, розгляд справи призначено на 16.08.2016 року.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 року справу № 902/635/16 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Через відділ діловодства суду 12.08.2016 року супровідним листом Господарського суду Вінницької області 08.08.2016 року № 902/635/16/1503/16 надійшла справа № 902/635/16 в одному томі на 86 арк.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2016 року, справу № 902/635/16 передано на розгляд судді Комаровій О.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року справу № 902/635/16 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 13.09.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, оголошено перерву до 04.10.2016 року.
Через відділ діловодства суду 30 вересня 2016 року від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви та заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив задовольнити вимоги позивача про поновлення договорів оренди землі від 18.05.2006, 18.05.2006, 18.05.2006 та 20.05.2006 укладені між Іллінецької районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Урожай».
Розглянувши вказану заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про достатність підстав для її прийняття та задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі 6-1593цс16 зазначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 6 "Про судове рішення" від 23.03.2012 року, статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).
Частиною 2 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 "Про судове рішення" від 23.03.2012 р. визначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
Відтак, не змінюючи підстав позову, позивач подав зменшення розміру позовних вимог.
Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, представником, що підписав заяву про зменшення розміру позовних вимог, вчинено відповідну процесуальну дію з достатнім обсягом повноважень, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.
Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, яка прийнята господарським судом до розгляду, то новою позовною вимогою є поновлення договорів оренди землі від 18.05.2006 року, 18.05.2006 року, 18.05.2006 року та 20.05.2006 року, укладених між Іллінецької районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Урожай».
У судове засідання 04.10.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання 04.10.2016 року не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
20 травня 2006 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією (далі - Іллінецька РДА) та Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (далі - СФГ, позивач) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,38 га, розташована за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Вінницька регіональна філія ДП «Центр ДЗК»), Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано в Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700310.
18 травня 2006 року між Іллінецькою РДА та СФГ «Урожай» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,67 га, розташована за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700309.
18 травня 2006 року між Іллінецькою РДА та СФГ «Урожай» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,16 га, розташована за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700308.
18 травня 2006 року між Іллінецькою РДА та СФГ «Урожай» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,84 га, розташована за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700307.
Позивач зазначив, що належно та добросовісно виконував умови договорів оренди землі - орендна плата вносилась вчасно та у повному обсязі, і на сьогоднішній день продовжує виконувати умови договорів оренди землі - належно і відкрито користується земельними ділянками та сплачує орендну плату.
Позивач звернув увагу суду на те, що 03.06.2016 року ним до відповідача було подано клопотання про укладення додаткових угод до договорів оренди землі, в якому позивач висловив своє бажання укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок загальною площею 20,05 га від 18.05.2006р. та від 20.05.2006р. До вказаного листа було додано проекти додаткових угод про поновлення вказаних договір оренди землі. (належним чином засвідчена копія клопотання наявна у матеріалах справи).
Надалі, від відповідача на вищезгадане клопотання про укладення додаткових угод до договорів земельних ділянок позивачу надійшла відповідь № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 року, в якому Вінницька обласна державна адміністрація відзначила, що не може вирішити дане питання по суті в силу приналежності орендованих земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.
У свою чергу відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, відповідач, на його думку, не наділений повноваженнями для поновлення договорів, а відтак просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про поновлення договорів оренди земельних ділянок.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладення правочину) розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації позивачу в 2006 році надано в оренду земельні ділянки загальною площею 20,05 га із земель запасу Паріївської сільської ради строком на 5 (п'ять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Змістом ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення спірних договорів) визначалося, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Разом з тим, згаданою статтею не визначалося строк звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про намір продовжити дію договору.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст. 33 Закону України «Про оренду землі» викладено в новій редакції з наступними змінами. Зокрема, ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у частинах першій-п'ятій ст. 33 цього Закону передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, реалізація якого можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків
Частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 25.02.2015 року у справах № 6-10цс15, № 6-219цс.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірних договорів) право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності належало районним державним адміністраціям.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-17, відбулося розмежування повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.
Отже, згідно внесених змін до ст. 122 Земельного кодексу України, відповідач - Вінницька обласна державна адміністрація є публічним правонаступником Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності для всіх потреб.
Пунктом 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 року зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 року). Так, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Як уже зазначалось, Договори оренди припинили свою дію 18.05.2011 року та 20.05.2011 року відповідно.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідачем не надано доказів порушення позивачем протягом строку дії Договорів оренди зобов'язань орендаря.
Судом встановлено, що позивач подавав клопотання про укладення додаткових угод до договорів оренди землі, в якому висловив своє бажання укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок загальною площею 20,05 га від 18.05.2006р. та від 20.05.2006р., однак, відповідач у відповідь на отримане клопотання зазначив, що не може вирішити дане питання по суті в силу приналежності орендованих земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.
Таким чином, позивач обґрунтовує наявність свого права на поновлення спірних договорів частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Як зазначено Верховним Судом України у постанові № 3-312гс16 від 25.05.2016 року, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закон України «Про оренду землі», необхідна наявність таких фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендодавець письмово не повідомив про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Про належне виконання позивачем умов Договору оренди свідчить те, що останнім вчиняються дії, направлені на використання спірної земельної ділянки, позивач продовжує сплачувати орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та довідкою Паріївської сільської ради № 274 від 18.07.2016 року, якою сільська голова Притула Г.М. зазначає, що орендарем вчасно проводяться розрахунки згідно нормативно-грошової оцінки землі.
Судом також встановлено, що позивачем 25.05.2011 року подано до Іллінецької районної державної адміністрації клопотання вх. № 1543-02.13 про поновлення спірних договорів оренди землі.
Розпорядженням Іллінецької РДА № 203 від 01.06.2011 року позивачу надано дозвіл на проведення інвентаризації орендованих ним, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 21.04.2006 № 153, земельних ділянок історико-культурного призначення орієнтовною загальною площею 20.05 га із земель запасу Паріївської сільської ради, розташованих за межами с. Паріївка для поновлення договорів оренди.
На виконання згаданого розпорядження позивачем замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) історико-культурного призначення (ріллі) СФГ «Урожай» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Паріївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області інвентаризаційний № ДХІІ/ХХХІУ-2953 від 23.04.2013. (в матеріалах справи наявна копія технічної документації).
Однак через зміну повноважень щодо розпорядження зазначеною категорією земель, позивачем Технічну документацію із землеустрою подано на затвердження саме до Вінницької обласної державної адміністрації як Публічного правонаступника Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності зазначеної категорії земель, однак отримали лист-відмову № 01.01- 55/3032 від 11.05.2016 тільки у червні 2016 року.
У подальшому позивач 03.06.2016 року звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із клопотанням № вх. 4993/12-07 від 03.06.2016 р. про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок.
У відповідь на зазначене клопотання позивачем отримано лист-відмову у поновленні № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 року.
Наразі, позивач після закінчення строку дії Договору оренди продовжує користуватись спірною земельною ділянкою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність порушеного права позивач дізнався у 2016 році, що витікає із вищевказаних обставин.
Судом встановлено, що орендодавцем у місячний термін з моменту надходження листа-повідомлення позивача не було розглянуто запропоновані орендарем проекти додаткових угод до Договорів оренди, заперечень чи пропозицій щодо зміни їх істотних умов або ж повідомлень про відмову у поновленні Договорів у цілому на новий строк позивачу не направлялось.
В силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, судом досліджено юридичні факти, визначені у постанові Верховного Суду України № 3-312гс16 від 25.05.2016року, отже додержання вказаних умов позивачем є підставою для поновлення договорів відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що використання позивачем зазначених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва суперечить законодавству, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення, також відповідач зауважив, що зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення та надання їх у користування здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач повинен був звернутись з клопотанням про продовження спірних договорів до орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договорів оренди.
Проте, викладені відповідачем у відзиві доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами у зв'язку з тим позивач обґрунтовує наявність свого права на поновлення спірних договорів частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», обов'язкові умови для виконання якої досліджені судом вище. А питання щодо нецільового використання спірних земельних ділянок або використання земельних ділянок не за цільовим призначенням не є предметом розгляду справи, що розглядається.
За наведених обставин суд зазначає, що лист-відмова № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 року Вінницької обласної державної адміністрації про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок не є запереченням у поновленні спірних договорів оренди в розумінні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим суд констатує відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Відтак, враховуючи, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку Договорів оренди, не повертав її орендодавцеві, належним чином сплачує орендну плату та протягом одного місяця після закінчення строку дії Договорів оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні Договорів оренди, суд дійшов висновку про те, що законні права позивача підлягають захисту.
Суд звертає увагу на те, що позивачем у прохальній частині позовної заяви, а також заяви про зменшення розміру позову заявлено вимогу про поновлення спірних договорів на сім років, в той час як строк дії спірних договорів складів п'ять років кожного відповідно.
Суд звертає увагу на те, що як зазначено у частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції станом на травень 2011 року (момент виникнення права на поновлення спірних договорів) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення спірних договорів на той самий строк, тобто на п'ять років, і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеними договорами.
Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Положеннями ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ст.256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року, за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Отже, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки спірні договори припинили свою дію ще 18.05.2011 р. та 20.05.2011 р., а позивач звернувся до суду 29.07.2016 року, тобто з простроченням трирічного терміну, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, позивачем 25.05.2011 року подано до Іллінецької РДА клопотання вх. № 1543-02.13 про поновлення договорів оренди землі.
Розпорядженням Іллінецької РДА № 203 від 01.06.2011 позивачу надано дозвіл на проведення інвентаризації орендованих ним, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 21.04.2006 № 153, земельних ділянок історико-культурного призначення орієнтовною загальною площею 20.05 га із земель запасу Паріївської сільської ради, розташованих за межами с. Паріївка для поновлення договорів оренди.
На виконання згаданого розпорядження позивачем замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) історико-культурного призначення (ріллі) СФГ «Урожай» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Паріївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області інвентаризаційний № ДХІІ/ХХХІУ-2953 від 23.04.2013. (в матеріалах справи наявна копія технічної документації).
Однак через зміну повноважень щодо розпорядження зазначеною категорією земель, позивачем Технічну документацію із землеустрою подано на затвердження саме до Вінницької обласної державної адміністрації як Публічного правонаступника Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності зазначеної категорії земель, однак отримали лист-відмову № 01.01- 55/3032 від 11.05.2016 тільки у червні 2016 року.
У подальшому позивач 03.06.2016 року звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із клопотанням № вх. 4993/12-07 від 03.06.2016 р. про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок.
У відповідь на зазначене клопотання позивачем отримано лист-відмову у поновленні № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що про наявність порушеного права позивач дізнався у 2016 році, що витікає із вищевказаних обставин, а отже суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності.
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку Договорів оренди, не повертав її орендодавцеві, належним чином виконує обов'язки щодо сплати орендної плати та протягом одного місяця після закінчення строку дії Договорів оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні Договорів оренди від 18.05.2006 року, в кількості 3 шт. та від 20.05.2006 року, позовні вимоги поновлення спірних договорів оренди підлягають частковому задоволенню про визнання спірних договорів поновленими на п'ять років на тих самих умовах, що були передбачені вказаними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 2756,00 грн. судового збору. Проте відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом до суду, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тобто у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 1378,00 грн., а інша частина може бути повернута позивачеві в розмірі 1378,00 грн. за клопотанням останнього.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати поновленими наступні договори:
- Договір оренди землі загальною площею 6,38 га від 20.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією (адреса: 22700, Вінницька обл., Іллінецький район, місто Іллінці, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18, ЄДРЮОФОП 03084316) та Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (адреса: 22726, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Райки, вул. Лісна, буд. 4, ЄДРЮОФОП 30803052), зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700310, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;
- Договір оренди землі загальною площею 7,67 га від 18.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією (адреса: 22700, Вінницька обл., Іллінецький район, місто Іллінці, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18, ЄДРЮОФОП 03084316) та Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (адреса: 22726, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Райки, вул. Лісна, буд. 4, ЄДРЮОФОП 30803052), зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700309, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;
- Договір оренди землі загальною площею 2,16 га від 18.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією (адреса: 22700, Вінницька обл., Іллінецький район, місто Іллінці, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18, ЄДРЮОФОП 03084316) та Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (адреса: 22726, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Райки, вул. Лісна, буд. 4, ЄДРЮОФОП 30803052), зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700308, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;
- Договір оренди землі загальною площею 3,84 га від 18.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією (адреса: 22700, Вінницька обл., Іллінецький район, місто Іллінці, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 18, ЄДРЮОФОП 03084316) та Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (адреса: 22726, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Райки, вул. Лісна, буд. 4, ЄДРЮОФОП 30803052), зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700307, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Вінницької обласної державної адміністрації (ЄДРЮОФОП 20089290, адреса: 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛ.СОБОРНА, будинок 70) на користь Селянського (фермерського) господарства «Урожай» (адреса: 22726, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Райки, вул. Лісна, буд. 4, ЄДРЮОФОП 30803052) судовий збір - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
5. Копію рішення направити відповідачу у справі № 902/635/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 10.10.2016 року.
Суддя О.С. Комарова