ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2016Справа №910/13439/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3
про виселення з нежитлового приміщення
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3);
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - Орлов В.В. (посвідчення адвоката №766 від 17.05.1995);
22.07.2016 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення із займаного нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (секція 4) на першому поверсі, загальною площею 50,0 кв.м. та передати зазначене приміщення позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного між ним і позивачем договору суборенди нежилого приміщення від 15.10.2014, своєчасно не звільнив займане ним приміщення після припинення дії договору, внаслідок чого позивач просить у примусовому порядку виселити відповідача із орендованого приміщення.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13439/16 та призначено до розгляду на 11.08.2016.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.2016, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18.08.2016 про виправлення описки, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 06.09.2016.
01.09.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 26.10.2015 у справі №910/21779/15 було відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про виселення, проте підставою позову був договір оренди №29-4/12 від 01.01.2014, а не №29-3/12 від 01.01.2014. Крім того зазначав, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.10.2015 відсутні будь-які відомості щодо наявності у ОСОБА_5 речових прав на зазначене нерухоме майно, а речове право на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_6 Відповідач вказує, що позивач у справі є особою, яка не перебуває на час розгляду справи у договірних відносинах з особою, яка зазначена як власник спірного приміщення, не є орендарем, а тому не має права вимоги на виселення відповідача з нежитлового приміщення.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2016 у зв'язку із неявкою представників сторін, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 20.09.2016.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2016 зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію поповерхового плану будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням орендованого приміщення.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2016 задоволено клопотання ОСОБА_5 та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.10.2016.
Представники позивача та третьої особи прибули у судове засідання 06.10.2016 та надали пояснення по суті справі.
Представник відповідача в судове засідання 06.10.2016 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 06.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
01.01.2014 між фізичною особою ОСОБА_5, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди нежилого приміщення № 29-3/12 (далі - договір оренди), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду - строкове платне користування нежиле приміщення, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі, загальною площею 60,0 кв. м, у стані, що дозволяє його повноцінну експлуатацію.
Згідно з п. 1.2 договору оренди приміщення буде використовуватися під салон комп'ютерних ігор.
Відповідно до пп. 4.3.11 договору оренди, орендар зобов'язується не передавати зобов'язання за договором іншим організаціям, а також не передавати орендоване приміщення у суборенду, як по договорах суборенди, так і іншим видам договорів без письмової згоди орендодавця.
За умовами п. 6.1 договору оренди термін дії цього договору оренди встановлюється з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.
Пунктом 6.3 договору оренди сторони передбачили, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
За актом приймання - передачі від 01.01.2014, який є додатком № 1 до договору оренди, третя особа передала, а позивач прийняв в оренду приміщення, що є предметом оренди за вказаним договором.
15.10.2014 між орендодавцем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та суборендарем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір суборенди нежилого приміщення (далі - договір суборенди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в суборенду - строкове платне користування нежиле приміщення, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі, загальною площею 50,0 кв. м., у стані, що дозволяє його повноцінну експлуатацію (п. 1.1 договору оренди).
Згідно з п. 1.2 договору суборенди приміщення буде використовуватися під магазин.
Термін дії договору суборенди встановлюється з вересня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно. Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами (п. 6.1 договору суборенди).
Згідно з п. 6.3 договору суборенди чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; цей договір автоматично припиняє свою дію, а суборендар у цей же день звільняє приміщення без підписання акту приймання-передачі у всіх випадках без винятку у термін, коли припиняє дію договір оренди на це приміщення від 01.01.2014 №29-3/12 між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ФОП ОСОБА_1
Як вбачається з підпункту 4.3.13 договору суборенди, при зворотній передачі приміщення орендарем орендодавцеві у випадку припинення чинності цього договору, орендар передає приміщення по акту прийому-передачі, із усіма виконаними в приміщенні невід'ємними поліпшеннями, у день закінчення терміну оренди. У разі не звільнення орендарем приміщення, та (або) не складання акту прийому-передачі після закінчення терміну оренди, або терміну, встановленому рішенням суду, чи терміну, письмово погодженому сторонами цього договору, aбo зазначеному в повідомлених про припинення дії договору, цей договір вважається таким, що припинив свою дію у вказаний вище термін, а за кожен день не звільнення приміщення орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 200 грн.
На виконання договору суборенди, орендодавцем - ФОП ОСОБА_1 передано, а суборендарем - ФОП ОСОБА_2 прийнято спірне нежитлове приміщення у суборенду, про що свідчить підписаний вказаними сторонами акт приймання-передачі від 15.10.2014, який є додатком № 1 до договору суборенди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, всупереч умовам укладеного між ним і позивачем договору суборенди нежилого приміщення від 15.10.2014, своєчасно не звільнив займане ним приміщення після припинення дії основного договору оренди, внаслідок чого позивач просить у примусовому порядку виселити відповідача із орендованого приміщення.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
За умовами п. 6.1 договору оренди термін дії цього договору оренди встановлюється з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.
Термін дії договору суборенди встановлюється з вересня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно. Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами (п. 6.1 договору суборенди).
Згідно з п. 6.3 договору суборенди чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; цей договір автоматично припиняє свою дію, а суборендар у цей же день звільняє приміщення без підписання акту приймання-передачі у всіх випадках без винятку у термін, коли припиняє дію договір оренди на це приміщення від 01.01.2014 №29-3/12 між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ФОП ОСОБА_1
Таким чином судом установлено, що термін дії договору оренди закінчився 31.12.2014, проте відповідач приміщення з оренди не повернув.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
З урахуванням викладеного, вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та накладення на нього обов'язку передати займане приміщення позивачеві, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду м. Києва від 26.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_3, про виселення з нежитлового приміщення, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд посилався на те, що згода на передання позивачем спірного нежитлового приміщення у суборенду надана третьою особою у межах договору оренди від 01.01.2014 № 29-3/12, укладеного між вказаними сторонами, а не договору оренди від 01.01.2014 № 29-4/12, який слугує підставою для позову у даній справі.
Письмової згоди третьої особи у справі на передання позивачем відповідачеві спірного нежитлового приміщення в межах договору оренди від 01.01.2014 № 29-4/12 учасниками судового процесу суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що третя особа ОСОБА_3 не давала згоди позивачеві на передання спірного приміщення відповідачеві у межах договору оренди від 01.01.2014 № 29-4/12, зокрема, на якому ґрунтується позовна вимога позивача.
Таким чином підставою для відмови у задоволенні позову у справі №910/21779/15 слугувала відсутність згоди третьої особи на передання позивачем спірного нежитлового приміщення у суборенду у межах договору оренди від 01.01.2014 № 29-4/12, в той час як згода на передання позивачем спірного нежитлового приміщення у суборенду надана третьою особою у межах договору оренди від 01.01.2014 № 29-3/12.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому вказаним вище рішенням суду було встановлено, що право власності на нежитлове приміщення, яке є предметом оренди за договором оренди, належить третій особі у даній справі, відповідно до договору купівлі-продажу від 31.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого у реєстрі за № 4197, за яким ОСОБА_3 є покупцем нежитлового приміщення літера А № 3 (секція № 4) 1 поверх, що складається з: приміщення 1 площею 5,3 кв. м; приміщення 2 площею 21,1 кв. м; приміщення 3 площею 15,9 кв. м; приміщення 4 площею 81,2 кв. м, яке знаходиться у АДРЕСА_1 (літера А), а також Реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації, яке посвідчує вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_5
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, є безпідставними та не спростовують обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (04205, АДРЕСА_1, РНКПП НОМЕР_1) із займаного нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (секція 4), на першому поверсі, загальною площею 50,0 кв.м. та передати зазначене приміщення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_2, РНКПП НОМЕР_2).
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (04205, АДРЕСА_1, РНКПП НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_2, РНКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 11.10.2016.
Суддя В.О. Демидов