Справа № 495/5919/16-ц
05 жовтня 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Левченко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/5919/16-ц
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
01.08.2016 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - позивач) звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості (а.с.1-2).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 09.11.2010 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Невиконання відповідачем зобов'язань по укладеному договору зумовило звернення ПАТ «КБ «ПриватБанк» до суду із відповідним позовом.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.08.2016 року відкрито провадження по справі № 495/5919/16-ц за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу призначено до розгляду (а.с.40).
У судові засідання представник позивача не з'явився, але подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.38).
Відповідач - ОСОБА_1, відзив або заперечення на позов ПАТ «КБ «ПриватБанк»до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було надіслано запит до Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.42).
Згідно відповіді № 5118/6474, що надійшла від Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 26.05.2008 року за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Черкеси, вулиця 8-го березня, будинок 5 (а.с.96-97).
Відповідно до ч.5 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про місце проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Так, ухвала суду про призначення слухання справи, судові повістки, а також копія позовної заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_1 (Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Черкеси, вулиця 8-го березня, будинок 5), яка наявна в матеріалах справи та за якою він зареєстрований. Між тим, усі документи з зазначеної адреси були повернуті до суду без вручення адресату у зв'язку із його не проживанням за визначеною адресою (а.с.45-48, 74-75).
Згідно із ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства та ті факти, що відповідач в судові засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, представник позивача в судові засідання не з'явився, але просив розглянути справу без його присутності та проти винесення заочного рішення не заперечував, строк розгляду справи, відповідно до ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, закінчився і ніхто із сторін не заявив клопотання про його подовження, суд вважає за можливе і необхідне, у відповідності до ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без участі сторін або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
09.11.2010 року ОСОБА_1, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.8-31), Тарифами ПАТ «КБ «ПриватБанк» (а.с.6-7), просив відкрити рахунок та надати відповідні послуги, про що ним було власноручно заповнено та підписано відповідну Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.5).
Так, 09.11.2010 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав, а Клієнт отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, дані Умови встановлюють умови, на яких Банк пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, зазначені в Заяві та Пам'ятці клієнта. Належним чином заповнена Заява підписується Клієнтом і, таким чином, Клієнт висловлює свою згоду, що Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами Тарифами складає укладений Договір про надання банківських послуг.
Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його використання, по перевитрачанню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором. У разі невиконання обов'язків по Договору, Клієнт зобов'язаний за вимогою Банку виконати обов'язок по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту і овердрафта), оплаті винагороди Банку. Держатель (Клієнт) зобов'язаний слідкувати за витрачанням коштів в межах платіжного ліміту з ціллю запобігання виникнення овердрафта.
При порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії.
Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.
На виконання умов Договору б/н від 09.11.2010 року, ПАТ «КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1, а останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується власноручно заповненою та підписаною ОСОБА_1 Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.5).
В свою чергу, ОСОБА_1 в порушення умов Договору б/н від 09.11.2010 року не надавав своєчасно ПАТ «КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, що підтверджується відповідними розрахунками банку (а.с.3-4), у зв'язку з чим станом на 31.05.2016 року у ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість по Договору б/н від 09.11.2010 року на загальну суму 14 470,60 грн., яка складається з:
- 1 044,45 грн. - заборгованість за кредитом;
- 9 460,88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 2 800 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 665,27 грн. - штраф (процентна складова).
В добровільному порядку ОСОБА_1 виниклу та непогашену заборгованість по Договору б/н від 09.11.2010 року на загальну суму 14 470,60 грн. не погасив.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань по вищезазначеному договору зумовило звернення ПАТ «КБ «ПриватБанк» до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст.ст. 509. 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ст.ст. 525, 625 ЦК України).
Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.ст. 1047, 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).
Крім того, відповідно до абз.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 в порушення умов Договору б/н від 09.11.2010 року та зазначених вище норм чинного законодавства не надавав ПАТ «КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, тобто свої зобов'язання, визначені цим договором, виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 31.05.2016 року у ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» виникла та залишається і наданий час непогашеною заборгованість по Договору б/н від 09.11.2010 року на загальну суму 14 470,60 грн., яка складається з:
- 1 044,45 грн. - заборгованість за кредитом;
- 9 460,88 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 2 800 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 665,27 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.213 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим позовна заява ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати понесені ПАТ «КБ «ПриватБанк» при розгляді справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 509-510, 525-526, 530, 612, 625, 1046-1050, 1054-1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Черкеси, вулиця 8-го березня, будинок 5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги,50, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570):
- заборгованість по кредитному договору б/н від 09.11.2010 рокув розмірі 14 470 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 60 (шістдесят) копійок;
- сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.В. Мишко