ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
07.10.2016Справа № 910/18158/16
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до відповідача-1: ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ", відповідача-2: ТОВАРИСТВа З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІНОКСИДИЛ ГРУП"
про про зобов'язання вчинити дії
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № б/н від 30.09.2016 (вх. № 18158/16 від 04.10.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
В абз. 1, 2 стор. 1 позовної заяви № б/н від 30.09.2016 позивач стверджує, що він "є виробником лосьйонів для волосся "Мінокс", до складу яких входить діюча речовина, хімічна назва якої пірролідиніл - діамінопірамідина оксид", що "з 2010р. позивач почав вказувати на упаковці лосьйонів "Мінокс" хімічну назву основної речовини та в дужках її торгову назву (міноксидин). Торгову назву "Міноксидин" було створено позивачем в результаті його інтелектуальної, творчої діяльності", однак при цьому позивачем не вказано на жодні докази, які мають такі зазначення підтверджувати, а рівно, такі докази не додані до позовної заяви, що підтверджується переліком "Додатків" до вказаної позовної заяви.
Крім того, згідно переліку "Додатків" до вказаної позовної заяви також підтверджується, що позивачем до позовної заяви взагалі не додано жодних документів, які б підтверджували обставини, на яких грунтуються позовні вимоги позивача.
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів п. 5 ч. 2 ст. 54, п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для поверенення позовної заяви без розгляду згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену, зокрема, в абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 частини 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що на позивача покладається обов'язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви № б/н від 30.09.2016 позивач заявив вимогу про визнання за позивачем права власності на торгову марку (знак для товарів і послуг) "Minoxidin" Отже, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1378,00 грн.
Враховуючи викладене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 30.09.2016, яка містить одну вимогу немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1378,00 грн., натомість до позовної заяви не додано жодних доказів здійснення позивачем оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому вказані у "Додатках" "докази сплати судового збору" фактично до позовної заяви не додані, що підтверджується Актом відділу діловодства Господарського суду міста Києва від 04.10.2016.
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Як роз'яснено господарським судам у п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Однак, до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження відправлення відповідачам-1, 2 копії позовної заяви № б/н від 30.09.2016 та доданих до неї документів. При цьому вказані у "Додатках" "докази направлення позову з додатками відповідачам" фактично до позовної заяви не додані, що підтверджується Актом відділу діловодства Господарського суду міста Києва від 04.10.2016. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником позову не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, враховуючи, що приписи ст. 63 ГПК України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого осподарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 4, 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути без розгляду.
Суддя О.В.Гумега