ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2016Справа №909/480/16
За позовом Виконавчого комітету Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради
Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс"
про визнання договору укладеним
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явились
від відповідача Григор'ян І.Г. (за дов.)
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виконавчий комітет Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (далі - Комітет) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс Сервіс" (далі - Товариство) про зобов'язання укласти договір.
Позивачем подано заяву про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог (вх. №6712/16 від 04.07.2016), відповідно до якої Комітет просив визнати договір укладеним. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2016 матеріали справи № 909/480/16 за позовом Комітету до Товариства про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури села та додатку до нього направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 909/480/16 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.
Ухвалою суду від 14.07.2016 справу № 909/480/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.08.2016.
Через загальний відділ діловодства суду 23.08.2016 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечував, посилаючись на те, що об'єкт будівництва був введений в експлуатацію ще 13.12.2013, позивач не звертався до нього з пропозицією укласти договір пайової участі в терміни передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Підстави для задоволення позову відсутні, оскільки граничні терміни для укладення відповідного договору, встановлені законом, пропущені, тому у відповідача відсутній обов'язок укладати з позивачем спірний договір.
Через загальний відділ діловодства суду 29.08.2016 від позивача надійшло повідомлення про неможливість прибуття представника в судове засідання та клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 29.08.2016 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення засідання в режимі відео конференції.
В судове засідання 29.08.2016 представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином
Ухвалою суду від 29.08.2016 розгляд справи відкладено на 15.09.2016.
Через загальний відділ діловодства суду 15.09.2016 позивач подав письмові пояснення на поданий відповідачем відзив. У поясненнях позивач зазначає, що встановлений законодавством строк укладення договору передбачений для добровільного виконання цього обов'язку, однак, в судовому порядку може бути визнано договір укладеним і після спливу нормативно встановленого строку. І оскільки, норма про укладення з змовниками будівництва договорів на пайову участь є імперативною, то введення в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє відповідача від обов'язку укласти відповідний договір.
Ухвалою суду від 15.09.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, за клопотанням сторін. У судовому засіданні було оголошено перерву до 06.10.2016.
Через загальний відділ діловодства суду 06.10.2016 від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі представника. У письмових поясненнях позивач вказав, що спосіб захисту порушеного права обирається позивачем і надсилання пропозиції укласти договір відповідачу є правом, а не обов'язком позивача, що не позбавляє його права звернутись до суду з позовом про спонукання до укладення договору.
В судове засідання 06.10.2016 представник позивача не з"явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник відповідача пітримав свої заперечення на позов, просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Товариство «Парадіс Сервіс» було замовником будівництва туристично-оздоровчого комплексу за адресою: урочище Вишні, будинок 284, село Поляниця, Яремчанського району, Івано-Франківської області. Декларація про початок виконання будівельних робіт зареєстрована 08.02.2013 за №ІФ 083130390310. Дата початку будівництва лютий 2013, дата закінчення будівництва грудень 2013. Строк введення в експлуатацію ІУ квартал 2013 року.
13 грудня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області було зареєстровано декларацію № ІФ 143133470543 про готовність вказаного об'єкта до експлуатації. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 10011750 грн. Загальна площа 2860,5 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав свідоцтво про право власності на туристично-оздоровчий комплекс: участок Вишні, будинок 284, село Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківської області загальна площа 2940,8 кв.м (індексний номер 17155481) від 31.01.2014. Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3876931.
Рішенням Поляницької сільської ради Івано-Франківської області від 5 березня 2013 року № 130-22-2013 було затверджено "Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села" (далі - Положення). Додатком №1 до вказаного Положення був затверджений типовий Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села.
Замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території та будівництва (реконструкції та реконструкції з добудовою та надбудовою) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Пайова участь - кошти, що підлягають перерахуванню замовником до бюджету села для забезпечення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села до прийняття об'єкта в експлуатацію. Вартість будівництва - загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта містобудування, визначена з державними будівельними нормами, та повинна мати висновок Державної інвестиційної експертизи. У разі відсутності загальної кошторисної вартості об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, застосовується загальна вартість об'єкта, що визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. площі (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загально площу, що доведена Мінрегіонбудом. Виконавець - працівник сільської ради, який здійснює роботу, пов'язану з укладанням договору та проведенням розрахунків пайових внесків. Невід'ємною частиною договору про пайову участь є розрахунок величини пайової участі, порядок і терміни її сплати та відповідальність сторін (п.п. 2.1, 2.5, 2.9, 2.12, 2.13 Положення).
Відповідно до пункту 1.2 Положення замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом договорів про пайову участь.
Положення діє на всіх замовників, які закінчили будівництво (до вводу в експлуатацію), будують чи мають намір щодо забудови земельних ділянок (п.3.1. положення). Розрахунок розміру пайових внесків здійснює виконавець (п.4.1. Положення).
Згідно з пунктом 6.1 Положення розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів.
Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села укладається між виконавчим комітетом сільської ради в особі сільського голови, та замовником будівництва, який скріплюється печатками двох сторін (пункт 6.2 Положення).
Відповідно до пункту 6.3 Положення договір укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення об'єкта в експлуатацію. Після отримання проекту договору (2 примірники) замовник забезпечує їх підписання протягом 2-х робочих днів, після чого примірники повертаються виконавцю. Договір набуває чинності з дня реєстрації (п.п.6.5, 6.8. положення).
Пунктом 7.2. положення визначено, що кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі до введення об'єкта в експлуатацію.
Додатком до Положення є Договір про пайову участь замовників у сфері будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села.
Позивач листами від 30 січня 2014 року № 29/5 та 24 березня 2013 року № 72/8-0220 запропонував відповідачу звернутись до виконавчого комітету для укладення договору про пайову участь.
Оскільки після отримання вказаних листів Товариство не звернулось до позивача із пропозицією укласти спірний правочин, Комітет звернувся до суду з даним позовом про визнання укладеним договору про пайову участь замовника у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Укладення господарського договору, за приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Законом України "Про регулювання містобудівельної діяльності" унормовані правові та організаційні основи містобудівельної діяльності в Україні.
Згідно п. 2, 3, 5, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Отже, нормами чинного на момент розгляду справи та чинного на момент прийняття об'єкта в експлуатацію законодавства та Положенням встановлено обов'язок замовників будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахування до відповідного місцевого бюджету розміру внеску пайової участі, визначеного договором.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі перераховуються замовником також до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічні вимоги закріплені в пункті 6.3 Положення.
При цьому, приписи вказаної норми, які визначають граничний термін для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), є імперативними, тобто підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками спірних правовідносин, а не лише відповідачем як замовником будівництва. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України в справі № 909/947/15 від 29 березня 2016 року та в справі № 911/4538/15 від 22 березня 2016 року.
Однак ні позивач, ні відповідач не ініціювали укладення спірного договору у визначені законом строки.
Можливість укладення договору на пайову участь на будь-якій стадії будівництва, навіть після введення об'єкта будівництва в експлуатацію суперечить ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності".
Відповідно до п.п.2,11,12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 № 461 ( в редакції чинній на момент прийняття об'єкта в експлуатацію) прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
За приписами частини 5 статті 39 Закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Як встановлено судом, 13 грудня 2013 року було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківській області, у той час як Положення було затверджено 5 березня 2013 року.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Листом від 30 червня 2016 за № 217/02-20 виконавчий комітет повторно звернувся до відповідача з проханням виконати свій обов'язок щодо укладення договору про пайову участь та надав два екземпляра проекту договору та додатку з розрахунком розміру пайової участі. Вказаний лист був направлений Комітетом після порушення провадження в даній справі (Ухала суду від 09.06.2016).
Суд критично оцінює посилання Комітету на факт виконання ним порядку направлення проекту спірного правочину із додатком до нього, оскільки позивач здійснив таке направлення договору з додатком лише у червні 2016 року, тобто після порушення провадження у справі.
Крім того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки (Акт ревізії Поляницького сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради за період з 01.03.2010 по 31.12.2013 від 17.02.2014 за №820-21/006) як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови щодо виникнення у сторін правовідносин.
Положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання поза межами господарсько-договірних відносин.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача укласти з Комітетом договір про пайову участь.
Таким чином, беручи до уваги, що Положення затверджено позивачем 5 березня 2013 року, пропозиції укласти спірний правочин Комітетом були ініційовані лише у січні та березні 2014 року, а також враховуючи приписи частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав визнання укладеним спірного договору, у редакції, запропонованій позивачем, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, що також суперечить вимогам названого Закону. Таким чином даний позов не підлягає задоволенню.
За змістом частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, у даному випадку на позивача.
Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.10.2016
Суддя І.В. Усатенко