04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/20565/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Станіка С.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача : Прокопенко Т. Ю. - дов. б/н від 01.04.2015р.;
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2016р.
у справі № 910/20565/14 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк
"Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової
адміністрації Шевченка Олександра Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арбімаркет"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Мале приватне підприємство "Беркут"
про визнання правочину нікчемним та недійсним
В судовому засіданні 05.10.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Публічне акціонерне товариство "Актив - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (надалі - позивач, банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (надалі - відповідач, товариство) про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. (надалі - договір).
Позовні вимоги мотивовано тим, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. є нікчемним на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошової вимоги за спірним договором є заниженою більш як на 20 відсотків у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитними договорами та договорами іпотеки (застави), за якими передавалось право грошової вимоги.
У заяві про збільшення підстав позовних вимог позивач зазначав, що спірний договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 8 частити третьої ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який передбачає, що є нікчемним правочин, який уклав банк з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, а тому просив визнати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним та недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. судові рішення попередніх судових інстанцій у даній справі скасовано, справу №910/20565/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди у вирішенні даного спору не врахували заяву про збільшення підстав позовних вимог від 21.11.2014р., відповідно до якої позивач просив визнати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним та недійсним, зокрема з підстав його підписання особою, яка не мала на це відповідних повноважень; вчинення правочину з порушенням положень постанови Правління Національного банку України №349/БТ від 12.06.2014р., якою ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено вчиняти ряд дій, спрямованих на відчуження майнових прав. В описових частинах ухвал суду І інстанції від 24.11.2014р., від 08.12.2014р., від 19.01.2015р., від 06.02.2015р., від 13.02.2015р., від 17.07.2015р., від 28.08.2015р. міститься посилання на цю заяву, однак наслідки розгляду цієї заяви у рішенні господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. відсутні, а викладені доводи судом не розглянуті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2016р. у справі №910/20565/14 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам законодавства України. Судом порушено принципи ст. ст.4-2, 4-3 ГПК України, оскільки оскаржуване рішення ґрунтується на неповному і необ'єктивному розгляді всіх обставин справи.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача 19.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Станік С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20. 07. 2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2016р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. продовжено строк розгляду справи, у відповідності до ст.77 ГПК України відкладено її розгляд на 05.10.2016р.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.10.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 05.10.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, причини їх неявки суду не відомі.
Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.09.2014р. між банком (первісний кредитор) та товариством (новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони зобов'язання (надалі -договір), за умовами п. 1.1 якого, первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за наступним Кредитним договором (надалі - кредитний договір), договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за кредитним договором, рішенням господарського суду м. Києва, а саме:
- 1.1.1. кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009р., з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між первісним кредитором та Малим приватним підприємством "Беркут" (вул. С. Кибальчича, б. 19, кв. 107, м. Київ, іден. номер 19031196) (надалі боржник).
- 1.1.2. договором застави основних засобів від 29.01.2010р., укладеним між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу основні засоби боржника, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Жовтнева, 75.
- 1.1.3. договором застави товарів в обороті від 29.01.2010р., укладений між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (вироби художньої ковки), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2.
- 1.1.4. договором застави товарів в обороті від 29.01.2010р., укладеним між первісним кредитором та боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (одяг), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2 та бульвар Лепсе, б. 53.
- 1.1.3. рішенням господарського суду м. Києва №33/476 від 07.02.2011р. про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованості за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010р. по 18.11.2010р. в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010р. по 31.10.2010р. в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.
На виконання рішення від 07.02.2011р. у справі №33/476 господарським судом міста Києва 08.04.2011р. було видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві 10.06.2011р. було відкрито виконавче провадження № 27174020.
За умовами п. 2.1 договору відступлення права вимоги та зміни сторони зобов"язання первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1 200 000,00 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.
У п. 2.2 вказаного договору передбачено, що новий кредитор повинен виконати своє зобов'язання щодо сплати вартості відступленого права, шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору у гривнях на рахунок первісного кредитора: отримувач - ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", код ЄДРПОУ отримувача - 26253000, рахунок у ПАТ ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", МФО 300852 наступним чином:
- 1 200 000,00 грн. новий кредитор перераховує первісному кредитору у день укладання цього договору.
02.09.2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято рішення № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", відповідно до якого з 03.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Актив-банк" запроваджено строком на 3 місяці з 03.09.2014р. по 03.12.2014р.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку банку, підстав для визнання договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним та недійсним.
У зв'язку з цим, позивач просить суд встановити нікчемність правочину відступлення права вимоги від 01.09.2014р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та визнати його недійсним.
Основною підставою позивач вважає, що вчинення вказаного банком правочину спричинило погіршення фінансового стану банку та мало на меті штучне виведення активів банку, а відтак, у відповідності до ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір є нікчемним. Також підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач також зазначає, що договір зі сторони позивача було підписано неуповноваженою особою, оскільки такі повноваження Т. в. о. голови правління ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" ОСОБА_6 не було погоджено Національним банком України.
Частиною 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації Банку) визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до ч. 3 ст.38 вказаного вище Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку:
1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;
2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами;
3) заборгованості за цінними паперами перед банком;
4) заборгованості за зобов'язаннями банку перед кредиторами;
5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю) (п.п. 4-7 Закону).
Отже, з огляду на вищенаведене, нікчемність правочинів ставиться в залежність від звичайної вартості майна та порівнюється з відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, та має бути вищою або нижчою на 20 %.
Пунктом 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ст.ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 512-515 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.
Виходячи з системного аналізу ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За змістом ч. 1 п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 11 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Договір відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., укладений між сторонами у справі, є оплатним, і в ньому передбачений обов'язок нового кредитора (відповідача) надати попередньому кредитору (позивачу) майнову компенсацію замість отриманого права вимоги.
Пунктом 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.
Позивач за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., що оскаржується, здійснив продаж на користь відповідача права вимоги заборгованості МПП «Беркут» за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009р. у розмірі 2 021 443, 36 грн. за ціною, що складає 1 200 000, 00 грн.
З метою з'ясування реальної вартості відступлення права вимоги у зобов'язанні від 01.09.2014р., ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. призначено у справі №910/20565/14 судову економічну експертизу.
Висновком №SE/02/1502-05 судової економічної експертизи у господарській справі № 910/20565/14 від 29.05.2015р. встановлено, що:
1. Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язані від 01.09.2014р. документально підтверджується ринкова вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., визначена у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Істерн Консалтинг Груп", про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "Беркут", що належать ТОВ "ФК "Арбімаркет" згідно з Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., у розмірі 121 500,00 грн.
2. Вартість відступлених прав вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. відповідає звичайній ціні, за якою ПАТ "КБ" Актив-Банк" передав ТОВ "ФК "Арбімаркет" права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "Беркут" на умовах Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р.
Отже, висновком експерта підтверджено, що звичайна ціна права вимог за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., за яким відступлено право вимоги заборгованості МПП «Беркут» за кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. складає 121 500,00 грн.
Відповідність вартості права вимоги ринковій (звичайній) ціні підтверджена також іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
За змістом ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Як вбачається із "Звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором", складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП", наявного у матеріалах справи (а.с. 30-53, т.1), ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. до МПП "БЕРКУТ" станом на 01.09.2014р. складає 121 500,00 грн.
Даний звіт складено суб'єктом оціночної діяльності "ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП" та рецензовано в порядку, встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до загального висновку рецензії, Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні неділіки, що не вплинули на достовірність оцінки. В матеріалах справи містяться документи на підтвердження кваліфікації оцінювача та рецензента.
При визначенні ринкової вартості права грошової вимоги експертом були прийняті до уваги фактичні обставини, пов'язані із стягненням заборгованості позивачем із боржника МПП "БЕРКУТ" в судовому порядку, виконанням судового рішення, майновим станом боржника, кредитоспроможністю боржника, тобто наявності у боржника передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.
Крім того, заборгованість МПП "БЕРКУТ" за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. є простроченою з 2010 року. Рішенням господарського суду м. Києва від 07.02.2001р. у справі № 33/476 з МПП "БЕРКУТ" стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р., в тому числі основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010р. по 18.11.2010р. у розмірі 25 890,41 грн., прострочена заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2011р. по 31.10.2010р. у розмірі 136 918,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарського суду м. Києва 08.04.2011р. видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011р. було відкрито виконавче провадження № 27174020. У процесі виконавчого провадження позивачу на погашення частини заборгованості МПП "БЕРКУТ" було передано майно на суму 1657187,00 грн.
Відповідно до Глави 2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012р. за № 23, банк з метою формування резерву за активами здійснює оцінку ризиків таких активів, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи за такими категоріями якості: I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.
Відповідно банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.
Отже згідно з Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012р. за № 23, заборгованість МПП "БЕРКУТ" за кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009р. тривалий час класифікувалася банком як проблемна з найнижчим (реалізованим) ризиком та безнадійна.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ціна права вимоги за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. не є нижчою за ринкову ціну.
Позивачем же не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України про невідповідність вартості права вимоги за спірним договором ринковій вартості (звичайним цінам).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що між позивачем та ТОВ «СИНОНІМ» було укладено договір поруки від 01.09.2014р., за умовами якого (п.1., ст.3, п.3.1.1) ТОВ «СИНОНІМ» зобов'язалося перед позивачем як поручитель нести солідарну відповідальність за виконання відповідачем зобов'язання за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., за яким відступлені права вимоги за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009р., а саме сплатити позивачу вартість відступленого права вимоги в сумі 1 200 000, 00 грн.
01.09.2014р. позивачем на адресу ТОВ «СИНОНІМ» була направлена вимога про погашення заборговності відповідача в сумі 1 200 000, 00 грн. за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., за яким відступлені права вимоги за кредитним договором №0513/01 від 13.05.2009р.
Кошти за договором поруки на виконання зобов'язання відповідача за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р., в сумі 1 200 000, 00 грн. були сплачені ТОВ «СИНОНІМ» як поручителем 02.09.2014р., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «СИНОНІМ» та Повідомленням позивача від 02.09.2014р., що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим посилання апелянта на безоплатність оскаржуваного договору відступлення права вимоги не заслуговують на увагу.
При цьому сплата саме поручителем коштів замість відповідача не суперечить положенням чинного законодавства.
Посилання апелянта (позивача) на те, що кошти в оплату права вимоги за спірним договором були перераховані з депозитного рахунку ТОВ «СИНОНІМ», за яким не допускаються розрахункові операції, не ґрунтуються на матеріалах справи виходячи з наступного.
Як вбачається з банківської виписки по рахунку ТОВ «СИНОНІМ» (а.с.27-28,т.1), кошти сплачені з рахунку ТОВ «СИНОНІМ» №260063030008.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банк у україни від 17.06.2004р. №280, за рахунком обліку 2600 обліковуються кошти на вимогу суб'єктів господарювання. Призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу суб'єктів господарювання, у тому числі поточні рахунки суб'єктів господарювання та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків.
Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку україни від 03.12.2003р. №516, вклади (депозити) на вимогу - це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.
Таким чином, оплата коштів з рахунку поручителя ТОВ «СИНОНІМ» не суперечила ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Постанові НБУ №516, та жодним чином не порушувала режим банківського рахунку.
Відповідно до ст.ст. 512-515 ЦК України відступлення права вимоги за договором від 01.09.2014р., укладеним між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", здійснено з дотриманням вимог законодавства на умовах, визначених на розсуд сторін, і укладення договору про відступлення права вимоги не може розцінюватися як відмова позивача від власних майнових вимог, а спірний договір спрямований на настання реальних для сторін договору наслідків і був прийнятий сторонами до виконання.
Позивач (апелянт) також посилається на те, що банк уклав правочин з пов'язаною особою банку, а тому такий правочин є нікчемним відповідно до п.8 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст.52 Закону для цілей цього Закону пов'язаними особами банку є: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; особи, які мають істотну участь у банку; керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; керівники та контролери споріднених осіб банку; керівники та контролери афілійованих осіб банку; афілійовані особи банку; споріднені особи банку; асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини; юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів пов'язаності між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2013р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. у справі №910/20567/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р., за участю тих самих сторін, встановлено відсутність ознак пов'язаності між ПАТ "Комерційним банком "Актив-банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Арбімаркет", визначених у ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Зокрема, встановлено, що не має жодних ознак пов'язаності між ТОВ "ФК "АРБІМАРКЕТ" та ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", а саме: ТОВ "ФК "АРБІМАРКЕТ" та пов'язані з ним особи не є керівниками або іншими посадовими особами банку, не мають істотну участь у банку та не пов'язані з особами, які мають істотну участь; не є керівниками та контролерами споріднених або афілійованих осіб банку; не афілійованими або спорідненими особами банку; та є асоційованими особами з будь-якою фізичною або юридичною особою, що пов'язана з банком.
Щодо доводів позивача про те, що укладення договору відступлення потребувало погодження з Національним банком України та є таким, що здійснено з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
12.06.2014р. постановою Правління Національного банку України №349/БТ (банківська таємниця) зі змінами від 26.06.2014р. №382/БТ (банківська таємниця) позивача було віднесено до категорії проблемних банків та були встановлені обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам банку, третім особам майно та активи банку без погодження з НБУ.
Отже, було встановлено обмеження у вигляді заборони передачі в забезпечення майна та активів банку без погодження з НБУ, при цьому жодних обмежень на відступлення права вимоги за кредитними договорами, у вказаних постановах НБУ не йдеться.
Обставини щодо відсутності обмежень на відступлення права вимоги за кредитними договорами в постанові НБУ від 12.06.2014р. №349/БТ встановлені рішеннями судів у справах №910/2161/15-г та №910/20567/14, за участю позивача та відповідача, а тому відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують повторного доказування.
У зв'язку з цим, жодних порушень встановлених НБУ обмежень не було допущено при укладенні спірного договору відступлення права вимоги.
Рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014р. (яке є чинним) в межах повноважень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства", був призначений тимчасово виконуючий обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" - ОСОБА_6, і відповідно до вимог глави 3 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011р. № 306, погодження Національного банку України кандидатів на посаду виконуючого обов'язки голови правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки голови правління більше одного місяця.
Відповідно до наказу від 01.09.2014р. ОСОБА_6 приступив до тимчасового виконання обов'язків Голови Правління ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК».
З огляду на викладне, безпідставними є посиланння позивача (апелянта) на відсутність розпорядження Голови Спостережної ради, наказу Голови Правління про призначення ОСОБА_6 тимчасово виконуючим обов'язки Голови Правління.
Враховуючи те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014р. було прийнято рішення № 79 про запровадження з 03.09.2014р. у ПАТ "КБ "Актив-Банк" тимчасової адміністрації, згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку і уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_6 та інших органів управління ПАТ "КБ "Актив-Банк" припинилися з 03.09.2014р., з моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому колегія суддів зазначає, що погодження Національним банком України кандидатури виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" на строк менше одного місяця не вимагалася чинним законодавством.
При цьому, на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України, встановлені судовими рішеннями у господарській справі №910/20567/14, №910/2161/15-г, обставини щодо правомірності призначення ОСОБА_6 тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" від 01.09.2014р.
Неповідомлення самим же позивачем НБУ про призначення тимчасово виконуючого обов'язки Голови Правління протягом 3 робочих днів, починаючи з 01.09.2014р. не впливає на обсяг повноважень та компетенції такого виконуючого обов'язки.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014р. нікчемним, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною третьою ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з якими Закон пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку та відсутність підстав для визнання договору недійсним з тих підстав, що спірний договір зі сторони позивача було підписано не уповноваженою особою.
Під час здійснення апеляційного провадження колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції принципів ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2016р. у справі №910/20565/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2016р. у справі №910/20565/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/20565/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
С.Р. Станік