"07" жовтня 2016 р.Справа № 916/2587/16
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”
до відповідача: публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному банку „ПОРТО-ФРАНКО” ОСОБА_1
про припинення права власності та визнання права власності.
В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2587/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім” до публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в акціонерному банку „ПОРТО-ФРАНКО” ОСОБА_1 про припинення права власності та визнання права власності. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту у судовому порядку порушених прав позивача як співвласника нежилого приміщення, частка в якому належить відповідачеві на праві власності, у зв'язку з обставинами, які ускладнюють використання нежитлового приміщення позивачем.
В судовому засіданні, яке відбулось 05.10.2016р., представник публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО” звернувся до суду із заявою в порядку ст. 20 ГПК України про відвід судді Желєзної С.П. від розгляду справи №916/2587/16, яка була визначена автоматизованою системою для розгляду даної справи.
В обґрунтування поданої заяви (вх. №24270/16) про відвід судді Желєзної С.П. представник відповідача посилається на наступні обставини.
З матеріалів справи №916/2587/16, а саме з позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім”, вбачається, що остання подана до суду 21.09.2016р. о 14 год. 47 хв., проте протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформований 20.09.2016р. о 15 год. 12 хв., тобто, як зазначає відповідач, на день раніше, ніж було подано позовну заяву. При цьому, відповідач посилається на те, що у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначено, що суттю судової справи є зобов'язання вчинити дії, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 378 грн. як для позовної заяви немайнового характеру, проте у самій позовній заяві вказано ціну позову у розмірі 3 000 000,00 грн. Викладені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що прокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями був сформований для іншого позову, а, отже, є порушенням ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, що є підставою для відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України.
Розглянувши заяву представника відповідача про відвід судді Желєзної С.П., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Положеннями п. 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. 3 ст. 2-1 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.
Положеннями п. п. 2.1.1., 2.1.9 наказу Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року N 28 „Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України” передбачено, що позовні заяви, апеляційні, касаційні скарги, судові справи, а також інші документи і матеріали, що стосуються розгляду справ у суді, приймає та реєструє в автоматизованій системі канцелярія суду відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду. На першому аркуші вхідного документа у правому нижньому куті або вільному від тексту місці проставляється реєстраційний штамп, у якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер, підпис особи, яка зареєструвала документ.
Відповідно до п. 2.2.1 Рішення ради суддів України від 26 листопада 2010 року N 30 „Щодо Положення про автоматизовану систему документообігу суду” вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об'єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.
Згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.2 Рішення ради суддів України від 26 листопада 2010 року N 30 „Щодо Положення про автоматизовану систему документообігу суду” розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи;пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що вхідні процесуальні документи опрацьовуються та реєструються в автоматизованій системі в день їх надходження відповідальним працівником. Розподіл судових справ між суддями здійснюється після внесення відповідної інформації уповноваженою особою апарату суду в день реєстрації позовної заяви. При цьому, суд зауважує, що реєстрацію вхідної кореспонденції та розподіл судових справ здійснюють працівники апарату суду, на яких покладено відповідні обов'язки.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід судді Желєзної С.П., суд вважає за необхідне довести до відома учасників процесу наступні обставини. При реєстрації вхідної кореспонденції суду працівники канцелярії користуються механічними штампами-датерами, проте під час реєстрації позовної заяви за вхідним номером №2767/16, і не лише по даній справі, провідним спеціалістом відділу документального забезпечення було помилково встановлено дату 21.09.2016р. Зазначений факт було виявлено 05.10.2016р., всі вхідні документи 20.09.2016р. були перевірені, недоліки усунені, про що було зроблено відповідні відмітки на вхідних документах, що підтверджується довідкою керівника апарату господарського суду Одеської області від 05.10.2016р. ОСОБА_2
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що доводи відповідача в частині посилання на той факт, що прокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями був сформований для іншого позову, спростовані з огляду на вищевикладені фактичні обставини. Недолік реєстрації позовної заяви по даній справі є наслідком помилки, яка не вплинула на порядок автоматизованого розподілу справи №916/2587/16 судді Желєзній С.П. Щодо решти обставин, якими обґрунтована заява про відвід судді Желєзної С.П., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.1.7. наказу Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року N 28 „Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України” реєстрація процесуальних документів здійснюється шляхом включення до автоматизованої системи документообігу суду таких даних: 1) дата надходження до суду; 2) інформація про предмет спору; 3) прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи; 4) прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію; 5) дані про суддю, відомості про судовий збір та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 3 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження по справі повинна виноситься з додержанням вимог статті 86 ГПК України.
В силу положень ч. 2 ст. 86 ГПК України Ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.
Положеннями п. 2.2, а саме абзацом 2, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір” Зокрема, господарським судам слід враховувати, що: судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
З урахування викладено суд зазначає, що позовна заява, зокрема, про визнання права власності є заявою майнового характеру, так як розмір судового збору визначається з урахуванням вартості спірного майна, про що було також зазначено в ухвалі господарського суду від 22.09.2016р. про порушення провадження по даній справі та витребувано від позивача документи на підтвердження вартості спірного майна.
За таких обставин, суд доходить висновку, що всі наведені представником публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО” доводи, якими було обґрунтовано заяву про відвід судді Желєзної С.П. були спростовані судом, у зв'язку з чим, вказана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви про відвід судді Желєзної С.П. від розгляду справи № 916/2587/16 публічного акціонерного товариства акціонерний банк „ПОРТО ФРАНКО” - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.П. Желєзна