10.10.16 Справа № 904/7392/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО", м. Нікополь
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1- представник за дов. № 14-127 від 13.05.2014
від відповідача:не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 1583379,62 грн. - основного боргу, 355093, 51 грн. - пені, 34959, 87 грн. - трьох відсотків річних та 232222, 92 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1349/15-ТЕ-3 від 29.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.09.2016.
Ухвалою суду від 20.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 45).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 10.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
29.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 1349/15-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до 2.1 договору, продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1166, 823 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченим договором.
Відповідно до п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Державною владою України.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 кум. м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ 20 % - 218, 20 грн., всього з ПДВ 1309, 20 грн.
Додатковою угодою № 1 від 23.03.2015 з 01 квітня 2015 року сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2994, 30 грн. з ПДВ (арк. с. 16).
Додатковою угодою № 2 від 29.07.2015 з 01 липня 2015 року сторони погодили викласти п. 5.2 договору у наступній редакції:
Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2994, 30 грн., у тому числі:
- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 209, 50 грн., крім того ПДВ - 20% - 41, 90 грн., всього ПДВ - 251, 40 грн.;
- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 454 грн. (в т.ч. вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ - 20% - 90, 80 грн., всього з ПДВ - 544, 80 грн.;
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35, 92 грн., крім того ПДВ - 20% - 7, 18 грн., всього з ПДВ - 43, 10 грн.;
Ціна за 1000 куб. м природного газу становить з ПДВ 2155 грн. (арк. с. 17).
Додатковою угодою № 4 від 20.10.2015 з 01 жовтня 2015 року сторони погодили викласти п. 5.2 договору у наступній редакції:
Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1770, 74 грн., крім того:
- податок на додану вартість за ставкою - 20 %;
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689, 10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137, 82 грн., всього з ПДВ - 826, 92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.
До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2495, 25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499, 05 грн., всього з ПДВ - 2994, 30 грн. (арк. с. 19).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв, за період січень березень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року, природний газ на загальну суму 1609812, 12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 20-25).
Відповідач за спожитий природний газ розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ у розмірі 1583379, 62 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання природного газу за представленими актами прийому-передачі та не надано доказів повної його оплати на суму 1583379, 62 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 1583379, 62 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 355093, 51 грн. за період з 15.02.2015 по 20.05.2016.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому чисі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 355093, 51 грн.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 15.02.2015 по 20.05.2016 у розмірі 34959, 87 грн. та інфляційні втрати за період березень 2015 - березень 2016 у сумі 232222, 92 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у розмірі 34959, 87 грн. та інфляційні втрати у сумі 232222, 92 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 33084, 84 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 12А; ідентифікаційний код 05472525) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) основний боргу у розмірі 1583379, 62 грн., пеню у сумі 355093, 51 грн., три відсотки річних у розмірі 34959, 87 грн., інфляційних втрат у сумі 232222, 92 грн. та 33084, 84 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.10.2016
Суддя ОСОБА_2