04.10.16р. Справа № 904/6256/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення 8 812 358 грн. 09 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-127 від 13.05.2014р.;
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 1 від 04.01.2016р.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради заборгованість в розмірі 8 812 358 грн. 09 коп., з яких: 2 166 695 грн. 24 коп. - сума основного боргу, 4 172 499 грн. 28 коп. - інфляційні втрати, 2 181 494 грн. 59 коп. - пеня, 291 668 грн. 98 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 16.12.2013р. №750/14-БО-4/ПТ в редакції додаткових угод.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору щодо своєчасної оплати вартості спожитого природний газ у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що позивачем не вірно виконаний розрахунок індексу інфляцій та 3% річних, у зв'язку із чим надав власний розрахунок вказаних нарахувань. Одночасно, із посиланням на ст. 83 ГПК України, просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Предметом діяльності підприємства є транспортування теплової енергії у вигляді гарячої води, купівля-продаж та постачання теплової енергії населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності, згідно укладених договорів та угод. Згідно балансу (звіту про фінансовий стан) збитки підприємства становлять 160 358 000,00 грн., в той час як заборгованість перед підприємством складає 43 438 000,00 грн. Кошти, які містяться на рахунках підприємства необхідні для здійснення оплати за матеріали, потрібні для підтримання в робочому стані опалювальної системи, за спожиту електроенергію, а також для своєчасної виплати заробітної плат, внесення відрахувань до бюджету тощо.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.09.2016р. до 04.10.2016р.
В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
16.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №750/14-БО-4/ПТ (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах ОСОБА_3. (п. 1.1. ОСОБА_3).
За умовами п. 1.2 ОСОБА_3 в редакції додаткової угоди №1 від 24.01.2014р., газ, що продається за цим ОСОБА_3, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (надалі - споживача покупця).
Відповідно до п. 11.1 ОСОБА_3 набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 2.1. ОСОБА_3, в редакції додаткової угоди №1 від 24.01.2014р., продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2 926 тис. куб. м. (два мільйона дев'ятсот двадцять шість тисяч куб.м.), у тому числі місяцях кварталів (тис.куб.м.):
МісяцьОбсяг МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг
січень632квітень 75липень0жовтень 108
лютий 608травень0серпень0листопад 450
березень479червень0вересень0грудень574
І кв.1 719ІІ кв.75ІІІ кв.0IV кв.1 132
Відповідно до п. 3.3 ОСОБА_3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
За умовами п. 3.4 ОСОБА_3 не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п. 5.1 ОСОБА_3 ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.
Згідно п. 5.2 ОСОБА_3 ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до ОСОБА_3 в частині ціни газу, по що укладали додаткові угоди № 1 від 24.01.2014р., № 2 від 29.04.2014р., № 3 від 16.05.2014р., № 4 від 10.09.2014р., № 5 від 11.11.2014р., № 6 від 12.12.2014р.
За умовами п. 6.1 ОСОБА_3, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов ОСОБА_3 позивач за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014р поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12 702 784 грн. 17 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за визначений період (а.с. 33-39). Зазначені акти приймання - передачі природного газу підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши вартість поставленого природного газу на загальну суму 10 536 088 грн. 93 коп., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за природний газ на суму 2 166 695 грн. 24 коп.
Згідно п. 7.2 ОСОБА_3 у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього ОСОБА_3 продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього ОСОБА_3 він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У пункті 9.3 ОСОБА_3 сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим ОСОБА_3 (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.
За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 15.02.2014р. по 14.07.2015р., розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 2 181 494 грн. 59 коп.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 4 172 499 грн. 28 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з лютого 2014р. по березень 2016р., та суму 291 668 грн. 98 коп. 3% річних за загальний період з 15.02.2015р. по 12.04.2016р., розраховані за кожним актом окремо.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 509, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки при проведенні розрахунку пені за зобов'язаннями відповідача за лютий, березень та квітень 2014р. позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 2 177 146 грн. 82 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.
За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 3 696 568 грн. 85 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_3, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 2 166 695 грн. 24 коп. основного боргу, 291 668 грн. 98 коп. 3% річних та 3 696 568 грн. 85 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання тим, що КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради є комунальним підприємством, яке знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Предметом діяльності підприємства є транспортування теплової енергії у вигляді гарячої води, купівля-продаж та постачання теплової енергії населенню, підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності, згідно укладених договорів та угод. Згідно балансу (звіту про фінансовий стан) збитки підприємства становлять 160 358 000,00 грн., в той час як заборгованість перед підприємством складає 43 438 000,00 грн.Кошти, які містяться на рахунках підприємства необхідні для здійснення оплати за матеріали, потрібні для підтримання в робочому стані опалювальної системи, за спожиту електроенергію, а також для своєчасної виплати заробітної плат, внесення відрахувань до бюджету тощо.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає, що відповідачем належними доказами підтверджено скрутне матеріальне становище підприємства. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Крім того, відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, та в межах наявних коштів, здійснює погашення заборгованості перед позивачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшивши пеню на 50% до 1 088 573 грн. 41 коп.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, б.32, код ЄДРПОУ 32560611) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 166 695 грн. 24 коп. (два мільйони сто шістдесят шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 24 коп.) основного боргу, 1 088 573 грн. 41 коп. (один мільйон вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят три грн. 41 коп.) пені, 3 696 568 грн. 85 коп. (три мільйони шістсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 85 коп.) інфляційних втрат, 291 668 грн. 98 коп. (двісті дев'яносто одну тисячу шістсот шістдесят вісім грн. 98 коп.) 3% річних, 124 981 грн. 20 коп. (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одну грн. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_4
Повне рішення складено - 10.10.16р.