10 жовтня 2016 року Справа № 910/11969/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича
на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 17.08.2016
у справі№ 910/11969/16
Господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт"
до1. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Публічне акціонерне товариство "Златобанк" 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 3. Національний банк України
провизнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 910/11969/16.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно із ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
У пункті 61 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 частини першої статті 1113 ГПК).
Вищий господарський суд України встановив, що скаржником не надано доказів надсилання копії касаційної скарги третій особі 3 у даній справі - Національному банку України (якого залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016), що є підставою, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон), у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на 01.01.2016, відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", Ї 1 378,00 грн.
Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені Законом, тобто 1 378,00 грн. Натомість, відповідно до платіжного доручення № 1188 (#1384013501) від 29.08.2016, доданого до касаційної скарги, скаржник перерахував судовий збір у розмірі 826, 80 грн.
Таким чином, Публічним акціонерним товариством "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича судовий збір сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.
Керуючись ст. ст. 86, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Не приймати до розгляду та повернути Публічному акціонерному товариству "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського Валерія Івановича касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 910/11969/16.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ