10 жовтня 2016 року Справа № 904/2638/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого),
Куровського С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргуЛівобережної ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на ухвалу та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року
у справі Господарського суду№ 904/2638/16 Дніпропетровської області
за заявоюліквідатора ТОВ "ЮТА ДНІПРО" Талана Р.Г.
про визнання банкрутом ТОВ "ЮТА ДНІПРО"
ліквідаторТалан Р.Г.
подана Лівобережною ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - скаржником) касаційна скарга на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі №904/2638/16 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.
Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, яким встановлено ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення та ухвали господарського суду.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 року органи державної фіскальної служби позбавлено пільг щодо сплати судового збору за подання касаційних скарг.
Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року, який набрав чинності 01.09.2015 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" №928-VIII від 25.12.2015 року, розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року становив 1 378 грн.
Отже, за подання скаржником у серпні 2016 року касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 25.07.2016 року про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою органу державної фіскальної служби на постанову суду першої інстанції від 26.04.2016 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 378 грн., що узгоджується з роз'ясненнями згідно з абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/2093/15 від 12.11.2015 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VIII).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги №18723/9/04-64-10-18 від 15.08.2016 року, скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції від 25.07.2016 року у встановлених порядку та розмірі.
З огляду на таке, касаційна скарга органу державної фіскальної служби на ухвалу суду апеляційної інстанції від 25.07.2016 року не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України. При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 1113 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом розділу ХІІ1 ГПК України, постанова місцевого господарського суду у справі про банкрутство може бути оскаржена в суді касаційної інстанції лише після її перегляду в апеляційному порядку та її оскарження разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами апеляційного перегляду такої постанови.
Як вбачається з резолютивної частини касаційної скарги податкової інспекції №18723/9/04-64-10-18 від 15.08.2016 року, предметом касаційного оскарження є також постанова місцевого господарського суду від 26.04.2016 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка в апеляційному порядку не переглядалася.
З огляду на таке, органу державної фіскальної служби необхідно відмовити у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі №904/2638/16 як такої, що не може бути предметом самостійного перегляду в суді касаційної інстанції за правилами статті 107 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 62, 86, 107, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113, статтею 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Відмовити Лівобережній ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі №904/2638/16.
2. Касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі №904/2638/16 повернути скаржнику.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Куровський
Н.Г. Ткаченко