10 жовтня 2016 року Справа № 910/4096/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика"
на ухвалу відДонецького апеляційного господарського суду 04.02.2016
у справі Господарського суду№ 910/4096/15-г Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Балтика"
про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором
Ухвалами Вищого господарського суду України від 26.05.2016 та від 21.07.2016 у справі № 910/4096/15-г не прийнято до розгляду та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтика" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі № 910/4096/15-г на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтика" втретє звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі № 910/4096/15-г.
Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.
Згідно із ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Касаційну скаргу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика" підписано представником ОСОБА_6 без надання доказів наявності у даної особи відповідних повноважень. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика". Наведене, відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 1113 ГПК України, є підставою для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.
Крім того, згідно із частиною 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Вищий господарський суд України встановив, що скаржником не надано належних доказів надсилання копії касаційної скарги позивачу в справі, що є підставою, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові. Додані до касаційної скарги опис вкладення у цінний лист від 12.04.2016 та копія фіскального чеку від 12.04.2016 не приймаються судом касаційної інстанції в якості доказів надсилання копії касаційної скарги позивачу в даній справі, так як свідчать про направлення копії апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 у справі № 904/2200/16, а відтак не можуть підтверджувати факт надсилання копії касаційної скарги позивачу стороні у справі.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтика" просить звільнити його від сплати судового збору через скрутне фінансове становище підприємства.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору(стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У даному випадку заявником касаційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст. 42 Господарського кодексу України).
У свою чергу, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних, нічим не підтверджені.
Разом з тим, статтею 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, не вбачає підстав для відновлення скаржникові пропущеного строку на оскарження ухвали суду апеляційної інстанції з огляду на те, що скаржником при третьому зверненні з касаційною скаргою не усунуто обставин, які були підставою для повернення касаційної скарги відповідно до ухвал Вищого господарського суду України від 26.05.2016 та від 21.07.2016.
Згідно із п. 5 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі № 910/4096/15-г підлягає поверненню скаржнику на підставі п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 86, п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтика" в поновленні строку на касаційне оскарження судового рішення.
2. Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтика" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі № 910/4096/15-г.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ