Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"05" жовтня 2016 р. № 820/4377/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 08.06.2016 року №49-2026130111.
2. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 551 грн. 20 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем - Салтівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №49-2026130111, яким позивачу - ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем код 18010300 в розмірі 45 грн. 87 коп.
Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №49-2026130111 є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) та відповідно до підпункту 265.7.2 пункту 265.7 ст. 265 розділу ХІІ ПК України визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3, за податковий 2015 рік в розмірі 45 грн. 87 коп.
За результатом здійсненого Салтівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області нарахування було складено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року № 49-2026130111. За даним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем код 18010300 в розмірі 45 грн. 87 коп.
Суд зазначає, що позивач не оскаржує вище зазначене рішення в частині суми донарахування, а лише зазначає підставою для скасування є посилання позивача на ту обставину, що нежитлова нерухомість була визначена об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно згідно з рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15, яке набрало чинності не раніше 21.01.2015 року, оскільки згідно з ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Оскільки рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15 було прийняте та опубліковане після 15 липня 2014 року, тому, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України, норми зазначеного рішення Харківської міської ради підлягатимуть застосуванню для обчислення розміру податку за 2016 рік.
Отже, для визначення об'єкту оподаткування та розміру ставки податку повинно застосовуватися рішення Харківської міської ради від 12.01.2011 року №126/11 ««Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» у відповідній редакції.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та зазначений факт не заперечувався відповідачем по справі, що відповідно наявної податкової інформації, а саме: податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. Розділу VII "Відомості про власну нерухомість та/ або нерухомість, яка надається в оренду (суборенду), житловий найм, (під найм) ОСОБА_1 зазначила в розділі VII декларації відомості щодо наявності нерухомого майна та його загальної площі - будинок , АДРЕСА_2, площа 211,2 кв.м. - будинок, АДРЕСА_1 , (майно надається в оренду)- площа 101,5 кв.м.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до ст. 266 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 . зі змінами та доповненнями (далі по тексту - ПКУ).
Відповідно до пп. 1.1 п. 1 ст. 266 ПКУ, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із пп. 1.5 п. 5 ст. 266 ПКУ, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Вказаним Законом були внесені зміни і до статті 10 ПК України щодо переліку місцевих податків.
Пунктом 10.3 ст. 10 ПК України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу, щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Пунктом 4.4 ст. 4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Щодо посилання позивача на відповідачем при винесені оскарженого податкового повідомлення-рішення не було враховано положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України то суд зазначає, що ст. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідно до статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, обмеження, передбачені вказаною нормою, стосуються законів чи їх окремих положень, які зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету та, відповідно, не застосовується до нових видів податків, що збільшують надходження до бюджету, яким є, зокрема, податок з власників об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що введено в дію з 01.01.2015.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28 грудня 2014 року не вносились зміни до елементів податків, а запроваджено новий вид податку на майно - податок з власників нежитлової нерухомості.
Отже, принцип стабільності, передбачений підпунктом 4.1.9 пункту 4 статті 4 Податкового кодексу України, застосовується у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при встановлені нових податків.
Перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 N 71-VIII, яким внесені зміни до Податкового кодексу України щодо порядку справляння транспортного податку, визначено особливості прийняття органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку, на 2015 рік. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначеного Закону, окрім іншого, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податоку з власників нежитлової нерухомості). Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
При цьому положеннями підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Таким чином, питання справляння податок з власників нежитлової нерухомості, хоча, що він і відноситься до місцевих податків, визначається Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №49-2026130111 винесено Салтівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 07 жовтня 2016 року.
Суддя Спірідонов М.О.