03.10.2016 року Справа № 904/3826/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)
суддів: Березкіна О.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.10.2015 р.;
представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.133-134)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі № 904/3826/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Теплотехніка", м. Дніпро
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш", м.Дніпро
про стягнення 112 630, 00 грн.
Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі № 904/3826/16 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Теплотехніка" пеню у розмірі 3 454, 00 грн., 3 % річних у розмірі 972,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 600, 00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 651, 95 грн.
В частині вимог про стягнення 106 604,00 грн. основного боргу провадження по справі припинено.
В задоволенні вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Електротепломаш" відмовлено.
Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що даний спір повинен був розглядатися Постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» відповідно до п.п. 9.2 Договору постачання № 1942 від 21.12.2015р., оскільки сторонами погоджено, що спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються у вищезазначеному органі. Сума, заявлена до стягнення у даному спорі становить 112 630, 00 грн., що менше ніж еквівалент 10 000 доларів США (237 836, 00 грн.).
Апелянт зазначає, що закінчення строку дії даного Договору не призводить до припинення викладеної в Договорі угоди сторін щодо порядку вирішення спорів.
Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та п.4.2-4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. скаржник вважає, що провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з тим, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Однак, господарський суд, в порушення зазначених норм, відмовив відповідачу-1 у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі з перелічених підстав і вирішив даний спір.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
Позивач та відповідач-2 відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено в судове засідання на 03.10.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Чус О.В.
Відповідачі-1, -2 не скористались наданими їм процесуальними правами та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки неявка відповідачів-1, -2 не перешкоджає розгляду справи та матеріали справи достатні для вирішення спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність зазначених сторін.
У судовому засіданні 03.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:
21 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь Донецької області (1-й відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Теплотехніка" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки №1942, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановленні строки обладнання у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти відповідний товар та сплатити за нього грошові кошти у строки та порядку, що визначені договором.
Найменування товару, його кількість, вартість, строки поставки та оплати передбачені специфікацією №1, що підписана сторонами договору 24 грудня 2015 року, відповідно до якої постачальник повинен протягом 10 банківських днів з дня укладення специфікації здійснити поставку наступного обладнання: апарат електричний водонагрівальний КЕО 60/380, 2015 року випуску, у кількості 7 шт., вартість 6297,50 грн за 1 одиницю, а разом - 44 082,50 грн, та апарат електричний водонагрівальний КЕО 120/380, 2015 року випуску, у кількості 10 шт, вартістю 13360 грн за 1 одиницю, а разом - 133 600 грн. Загальна вартість поставленого обладнання складає 213 219 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 35536,50 грн.
Постачальник виконав обов'язки за договором поставки від 21 грудня 2015 року, надавши покупцю товар у кількості, якості та строки, обумовлені договором, що підтверджується актом приймання продукції від 31 грудня 2015 року №4223 за податковою накладною №809 від 28 грудня 2015 року.
В свою чергу покупець сплатив 50 % вартості товару, які є передплатою, а решта, що підлягала сплаті протягом 5 календарних днів від дати відвантаження (надходження) товару, залишилась неоплаченою, тому позивач звернувся до суду з цим позовом з вимогами стягнути 5000,00 грн. боргу солідарно з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш, м. Дніпро (2-й відповідач) як поручителя за виконання зобов'язань 1-м відповідачем, стягнути з 1-го відповідача 101604,00 грн. боргу, 3 454 грн. пені за 81 день прострочки, починаючи з 05.02.2016, що складає період з 05.02.2016 по 25.04.2016, 972,00 грн 3% річних за період з 06.01.2016 по 25.04.2016 та 1600,00 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу за період з січня по березень 2016 року.
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України), ст. 6 Закону України "Про третейські суди"). Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
Таким чином, Конституцією України гарантовано право на судовий захист зі сторони держави.
В ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
При цьому, Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд обирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції.
Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.
Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі № 904/3826/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016р. у справі № 904/3826/16 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови складено 10.10.2016р.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Березкіна
Суддя О.В. Чус