Справа № 203/3408/16-ц
Провадження № 2/0203/1185/2016
03.10.2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2014 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобов'язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 13 740,57 грн. з урахуванням процентів за користування коштами та неустойки (а.с.а.с. 3 - 6, 71, 75, 76).
Представник позивача до суду не з'явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 69).
Відповідач до суду також не з'явилася, була повідомлена належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 169, статей 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 10 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з частинами 1, 2 статті 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами статті 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 60 ЦПК передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Так, позивач стверджує, що між сторонами 26.02.2014 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 6 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (30,0 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ОСОБА_2 від 26.02.2014 року, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умови та правила надання банківських послуг. Відповідач неналежно виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за ними, і у неї перед позивачем станом на 08.06.2016 року утворилася заборгованість у сумі 13 740,57 грн. відповідно до доданого позивачем розрахунку (а.с.а.с. 7 - 58).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності з частинами 1, 2 статті 207 ЦК, яка регулює правила додержання письмової форми правочинів, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.
Між тим, аналіз документів, які, на думку позивача, є кредитним договором, свідчить про те, що такі підписи містяться лише в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ОСОБА_2 від 26.02.2014 року, яка сама по собі не містить жодної істотної умови: порядку та строків отримання кредитних коштів, порядку та строків їх повернення, відповідальності сторін, процентної ставки за кредитом, її збільшення/зменшення тощо (жодна з існуючих граф незаповнена).
На думку позивача, такі істотні умови сторони узгодили в Умовах та Правилах надання банківських послуг, а також ОСОБА_2, про що зазначено у заяві.
Така позиція є безпідставною, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач при складанні заяви ознайомився з будь-якими Умовами та Правилами надання банківських послуг (як зазначено у заяві) та відповідними Тарифами (зокрема, саме з тими, що надані позивачем).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 43098344 від 11.03.2015 року (справа № 6-16цс15), яка відповідно до статті 3607 ЦПК є обов'язковою для суду.
Відтак, позивачем не доведено те, що договір було укладено саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 169, 208, 209, 212 - 215, 218, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення також може бути оскаржене вiдповiдачем в апеляційному порядку.
Повний текст заочного рішення складено 04 жовтня 2016 року.
Суддя М.О. Католікян