Справа № 202/4988/16-ц
Провадження 2/202/2468/2016
06 жовтня 2016 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Волошина Є.В.
за участю секретаря Величко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позову зазначив, що 16 травня 2014 року померла його мати ОСОБА_3, яка за життя заповіла позивачу усе своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1Правда» у м.Дніпропетровську. Оскільки на момент відкриття він був зареєстрований та постійно проживав разом зі ОСОБА_3, вважає себе таким, що прийняв спадщину. Після спливу 6 місяців з часу відкриття спадщини позивач звернувся до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1Правда» у м.Дніпропетровську. На підставі викладеного просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Газети «Правда»АДРЕСА_2, що належала спадкодавцю ОСОБА_3, померлої 16 травня 2014 року.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача в судове засідання просить ухвалити заочне рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавав, у зв'язку із чим, суд, враховуючи заяву представника позивача, відповідно до ст.ст. 224 - 225 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлена була належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі та копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 16 травня 2014 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ №571195, виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 19 травня 2014 року, актовий запис - 525.
12 серпня 1996 року ОСОБА_3 склала заповіт та на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого усе майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те,що буде належати їй на день смерті і на що заз законом вона буде мати права заповіла ОСОБА_1.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року встановлено факт, що заповіт від 12.08.1996 року, складений ОСОБА_3, та посвідчений державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, за реєстровим № 1-2692, згідно з яким заповідач на випадок своєї смерті заповідала усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1
Позивач, на день смерті ОСОБА_3, був зареєстрований та проживав разом з останньою за адресою м.Дніпро, пр.газети «Правда»АДРЕСА_3, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 та довідкою КЖЕП «№48» про склад сім'ї.
Позивач спадщину після смерті матері прийняв. Інших спадкоємців на квартиру №137 в будинку 125 по пр.газети «Правда», у м.Дніпро судом не встановлено.
17 листопада 2014 року позивач звернувся до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену квартиру.
10 грудня 2014 року постановою державного нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру №137 в будинку 96 по пр.газети «Правда» у м. Дніпропетровську після смерті ОСОБА_3, померлої 16 травня 2014 року у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на це майно.
З матеріалів справи убачається, що згідно відповіді КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДМР на запит державного нотаріуса Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 щодо надання інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.газети «Правда»АДРЕСА_3, станом на 31 рудня 2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості щодо права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3.
Згідно з ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилася внаслідок смерті.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 правомірно набув після померлої ОСОБА_3 право на спадкування за заповітом на належну її квартиру №137 в будинку №125 по пр.. Газети «Правда» у м. Дніпропетровську.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року.
Таким чином, із аналізу вищевказаних правових норм, судом встановлено, що позивачем було дотримано всіх визначених законодавцем обставин для набуття права власності на спадщину. Однак своє право він не в змозі реалізувати, в зв'язку з чим дане право підлягає судовому захисту.
Аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1270 ЦК України. ст. ст. 215-218, 224, 225 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_4Правда» у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 16 травня 2014 року.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача з поданням такої заяви у десятиденний термін з дня отримання копії рішення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Волошин Є.В.