Справа №127/19927/16-к
Провадження №1-кс/127/7113/16
05 жовтня 2016 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю скаржника ОСОБА_3 , захисника скаржника- адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора прокуратури Вінницької області щодо невнесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.08.2016 року про вчинення кримінального правопорушення, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність прокурора прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 23.08.2016 року (вих..№П-291) року скаржником на адресу прокуратури Вінницької області була направлена заява про вчинення кримінальних правопорушень працівниками Піщанського РВ у Вінницькій області, працівниками Крижопільського РВ у Вінницькій області та адміністрацією ВОПЛН ім.. Ющенка.
Так, 21.12.2011 року ОСОБА_3 вироком Піщанського районного суду було засуджено за ч.1 ст.115, п.п. 1,2,9,13 ч.2 ст.115, п.9,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.2 ст.194 КК України на підставі ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 09 квітня 2014 року та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2016 року вирок Піщанського районного суду залишено без змін.
Скаржник зазначив, що під час його затримання та досудового розслідування працівниками Піщанського РВ у Вінницькій області, працівниками Крижопільського РВ у Вінницькій області та адміністрацією ВОПЛН ім.. Ющенка до нього застосовувалися недозволені методи слідства, зокрема: побиття та нанесення травм, психологічний та фізичний вплив з метою отримання показів визнання ним своєї вини, хоча до скоєного він не причетний, крім того порушені строки утримання скаржника в слідчому ізоляторі Піщанського РВ УМВС у Вінницькій області. Внаслідок побиття вищевказаними особами у скаржника було пошкоджено праву лопатку, яка й досі болить, на його думку є порушення функціональності суставу правого плеча.
Крім того, ОСОБА_3 вважає, що було порушено його права на захист.
23.08.2016 року (вих..№П-291) скаржником на адресу прокуратури Вінницької області була направлена заява про вищезазначені кримінальні правопорушення, однак на сьогоднішній день жодних дій, передбачених ст.214 КПК України не вчинено, тому просив зобов'язати прокуратуру Вінницької області виконати вимоги п. 1 ч. 2 ст. 36 КПК України шляхом починання досудового розслідування через внесення заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення від 23.08.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просить її задоволити, крім зазначеного у скарзі суду пояснив, що досі порушуються його права ніхто на його скарги не звертає увагу, прокуратура відмахується, хоча отримавши повідомлення про кримінальні правопорушення від 23.08.2016 року замість передбаченої законом процесуальної дії внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення лише надав скаржнику відповідь, якою повідомив про те, що в результаті розгляду звернення скаржника щодо неправомірних дій, встановлено, що заява за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, а тому підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається та роз'яснив право на оскарження, в порядку ст. 303 КПК України. Вважає, що якщо б провели медичну експертизу, то вона показала б, що на нього здійснювався фізичний тиск.
Захисник скаржника- адвокат ОСОБА_4 підтримав вимоги скарги.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти скарги, суду пояснив, що заява скаржника була розглянута відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, оскільки не містила жодних фактичних даних про вчинення працівниками Піщанського РВ у Вінницькій області, працівниками Крижопільського РВ у Вінницькій області та адміністрацією ВОПЛН ім. Ющенка будь - яких кримінальних правопорушень, передбачених КК України. Крім того, у відповідності до рішень апеляційного та касаційного судів вимоги скаржника викладені у цій скарзі вже були предметом розгляду та суди у своєму висновку встановили, що доводи скаржника про порушення його права на захист та застосування до нього тиску чи фізичного впливу працівниками міліції під час досудового розслідування є надуманими. Просить по суті заявлених вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення скаржника, прокурора, дослідивши матеріали скарги, наглядове провадження №16-2646-10, вважаю, що скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, однак вказана заява чи повідомлення повинні містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
З досліджених матеріалів наглядового провадження № 16-2646-10 ОСОБА_3 , вбачається, що вимоги скаржника викладені у цій скарзі вже були предметом розгляду та суди виклали по суті вичерпні обґрунтовані висновки, щодо перевірки та спростування доводів скаржника про порушення його права на захист та застосування до нього тиску чи фізичного впливу працівниками міліції під час досудового розслідування, зокрема: відповідно витягу з ЄДРСР ухвали апеляційного суду Вінницької області від 09 квітня 2014 року, вказаним рішенням суду встановлено, що безпідставними, на думку колегії суддів, є доводи засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства, оскільки допитані в судовому засіданні слідчі ОСОБА-15, ОСОБА_16, начальник Піщанського РВ УМВС ОСОБА-13 пояснили, що жодних скарг з боку ОСОБИ-3 ( ОСОБА_3 ) не надходили. При цьому і сам ОСОБА-3 вказав, що в Піщанському РВ УМВС на нього ніхто не тиснув; а також стосовно доводів засудженого про порушення його права на захист, колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду ОСОБА З заявляв клопотання про заміну захисника, вважаючи, що адвокат ОСОБА М неналежним чином здійснює захист його інтересів. Таке його клопотання було задоволено та йому був призначений інший захисник у відповідності до норм кримінально-процесуального закону.
Крім того, колегією суддів в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2016 року прийнято до уваги висновок апеляційного суду про те, що судом апеляційної інстанції були перевірені та спростовані доводи засудженого про порушення його права на захист та застосування до нього тиску працівниками міліції під час досудового розслідування. Тих істотних порушень кримінально - процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.
Суд критично ставиться до вимоги скаржника провести медичну експертизу з метою визначення чи має місце травмування ОСОБА_3 внаслідок його побиття в період з 04.04.2010 року по 16.04.2010 року, так як сам скаржник в судовому засіданні надав для огляду лист головного лікаря ВОНПЛ Ім. акад. Ющенка від 23.05.2016 року, який спростовує посилання скаржника про його побиття в період з 04.04.2010 року по 16.04.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 з з 19.04.2010 р. по 25.05.2010 p. згідно постанови слідчого відділу СУ УМВС України у Вінницькій області, знаходився на стаціонарній судово-психолого-психіатричній експертизі. При первинному зовнішньому огляді 19.04.2010 р. у ОСОБА_3 на шкірі ділянки лоба був виявлений застарілий шрам, походження якого він пояснював тим, що 3 роки тому впав та вдарився головою. При подальшому перебуванні у стаціонарі даних про отримання ним травмувань та тілесних ушкоджень немає, тому консультація лікаря-травматолога, хірурга не призначались, виписаний з лікарні у задовільному стані. Співробітниками конвою була залишена розписка від 25.05.2010 року про те, що ОСОБА_3 був прийнятий ними без тілесних ушкоджень.
Також, з листа т.в.о. начальника Вінницької УПВ УДПтС України у Вінницькій області№1 ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 в період з 03.06.2010 року по 03.08.2016 року включно за медичною допомогою з приводу переломів та інших тілесних ушкоджень не звертався.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_3 про визнання бездіяльності прокурора прокуратури Вінницької області щодо невнесення відомостей до до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.08.2016 року про вчинення кримінального правопорушення безпідставні та не підлягають задоволенню.
Зі змісту скарги ОСОБА_3 та його заяви про кримінальне правопорушення щодо неправомірних дій, на його думку, вчинених працівниками Піщанського РВ у Вінницькій області, працівниками Крижопільського РВ у Вінницькій області та адміністрацією ВОПЛН ім.. Ющенка, вбачається, що прокуратурою Вінницької області зроблено вірний висновок щодо відсутності підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
За наведених підстав суд находить, що скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 7, 214, 306, 307, 309 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора прокуратури Вінницької області щодо невнесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_3 від 23.08.2016 року про вчинення кримінального правопорушення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: