Справа № 761/27125/16-к
Провадження № 1-кс/761/16521/2016
01 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 юриста 3 класу ОСОБА_3 про арешт майна,-
Прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 юрист 3 ОСОБА_4 01.08.2016 року звернувся до суду з клопотанням, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016100000000566 від 06.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна.
Кримінальне провадження №42016100000000566 зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на майно, оскільки, арешт накладається виключно на підставі рішення суду.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 42016100000000566 від 06.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні Прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_5 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та накласти арешт на вказане у клопотанні майно.
Власник майна в судове засідання не викликав ся на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання є таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.07.2016, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49, 7 кв. м., реєстраційний номер: 893348480382, є ОСОБА_6 .
Крім того, постановою про визнання речовим доказом від 29 липня 2016 року, майно, на яке слідчий просить накласти арешт визнано речовими доказамиу кримінальному провадженні № 42016100000000566 від 06.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Беручи до уваги зміст клопотання та додані до нього матеріали, та враховуючи правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для інших осіб, а також звертаючи увагу на те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт визнано постановою від 29 липня 2016 року речовими доказами та відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено необхідність такого арешту.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна (ч. 7 ст. 170 КПК України).
Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор просить накласти арешт із забороною користування та розпорядження на зазначене в клопотанні майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49, 7 кв. м., реєстраційний номер: 893348480382, однак прокурором не надано підтвердження того, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 98, 131, 170-173, 175, 309, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 юриста 3 класу ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт наквартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49, 7 кв. м., реєстраційний номер: 893348480382, власником якої є ОСОБА_6 .
Копію ухвали надати слідчому, а також надіслати прокурору та власнику майна.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Слідчий суддя