79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.10.2016р. Справа№ 914/2229/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
про стягнення 8 210,19 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Сало О.А
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №502-4621/2 від 28.12.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №4408 від 28.09.2016р.
На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» подано позов до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості в сумі 8 210,19 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.09.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 19.09.2016р. розгляд справи відкладено на 03.10.2016р.
Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2016р. позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути 6 452,48 грн. пені 562,87 грн. 3% річних та 1 194,84грн. інфляційних нарахувань.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2016р. надав усні пояснення по справі, у зв'язку з важким матеріальним становищем в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України просить суд зменшити стягнення пені на 60%, про що подала клопотання.
Представник позивача не заперечує проти зменшення пені, про що зробив відмітку на даному клопотанні.
У судовому засіданні 03.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.
Між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (позивач по справі, постачальник за договором) та Квартирно-експлуатаціним відділом м. Львова (відповідач по справі, споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії № 90331/01 від 21.07.2011р., за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього Договору.
Відповідно до п.2.2.2. постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару - в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 «Обсяги споживання електричної енергії» в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням розділу 6 цього Договору (додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії »).
Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п.2.1. Договору).
За умовами пункту 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Відповідно до п. 7.5. Договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію .
Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається згідно з умовами договору за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.8 Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків».)
Докази поставки позивачем електроенергії відповідачу підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію та виставленими рахунками на оплату за активну енергію згідно Договору (за період з серпня 2015р. по червень 2016р. включно) та зокрема, не заперечується відповідачем.
В пункті 1- 4, 6 «Порядку розрахунків» (Додатку №2 до Договору) сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Розрахунковим періодом вважається період з 22 числа попереднього місяця до 21 числа поточного місяці (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначених за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та /або розрахунковим шляхом у випадку, передбачених ПКЕЕ.
Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу.
Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу рахунки за використану електричну енергію (за період з травня 2015р. по червень 2016р.), що отриманні відповідачем. Даний факт не заперечується сторонами.
Відповідно до п.7 Додатку №2 до Договору «Порядок розрахунків» у разі несвоєчасної оплати платежів обумовлених договором постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з тим, що поставлена електрична енергія була оплачена споживачем всупереч строку, встановленому в Додатку №2 до Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 452,48 грн. пені, 562,87 грн. 3% річних та 1 194,84 грн. інфляційних втрат.
Станом на день розгляду справи судом, докази сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем в матеріалах справи відсутні.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником (ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику»).
Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «;Про електроенергетику».
Приписами ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно п.п. 6.1., 6.11. Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. «Про затвердження Правил користування електричною енергією» розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату в строки, визначені Додатком №2 до Договору «Порядок розрахунків» відповідачем оплачені не були.
За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідачем у встановлений в Договорі термін кошти за одержану електричну енергію сплачені не були, він вважається таким, що прострочив.
Нормами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).
Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю (в межах заявлених позовних вимог) в заявленому розмірі 562,87 грн. 3% річних та 1 194,84 грн. інфляційних втрат.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідальність споживача за несвоєчасне внесення платежів за використану електроенергію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, передбачено пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 452,48 грн., суд приходить до висновку, що вони нараховані правомірно.
Однак відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 60%. Також подано документ, які свідчать про важкий фінансовий стан підприємства. При цьому наголосив, що основна сума заборгованості відповідачем погашена.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, не заперчення позивача про зменшення розміру пені, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд задовольняє клопотання відповідача і вважає за доцільне зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на 60% відсотків. Тому стягненню підлягає 2 580,99 грн. - пені.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 2 580,99 грн. пені, 562,87 грн. 3% річних, 1 194,84 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2016р.
Суддя Коссак С.М.