ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.09.2016Справа №910/15100/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Буд»
до Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (ДЕКС ЦДАУ України)
про визнання договору недійсним
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Мікунов В.М. (директор);
Черниш А.Ю. (дов. №1158 від 17.05.2016).
17.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Буд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (ДЕКС ЦДАУ України) про визнання недійсним договору генерального підряду від 01.07.2010 №01-07/210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови договору порушують вимоги ч. 1 ст. 844, ст. 875 ЦК України, оскільки проектно-кошторисна документація не була надано позивачу ані при укладенні договорі, ані в подальшому, та відповідачем не виконано свій обов'язок надати позивачу будівельний майданчик.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2016 порушено провадження у справі №910/15100/16, розгляд справи призначено на 08.09.2016.
06.09.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених Законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 18.08.2016, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 29.09.2016.
29.09.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 29.09.2016 з'явилися представники відповідача, надали пояснення по суті справи.
Представник позивача у судове засідання 29.09.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 29.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.07.2010 між Дирекцією з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівів України (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета Буд» (далі - позивач, генпідрядник) укладено договір генпідряду № 01-07/2010 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними і залученими силами виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції та розвитку комплексу споруд Центральних державних архівів України в м. Києві по вул. Солом'янській, 24 (далі - об'єкт) в обсягах згідно з погодженою з замовником проектно-кошторисною документацією (далі - роботи). По завершенню робіт на об'єкті передати їх замовнику у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, технічних умов. Замовник зобов'язується надати генпідрядникові будівельний майданчик та фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.
Договір генпідряду був укладений між сторонами на підставі проведеної тендерної процедури закупівлі у одного учасника (техніко-економічне обґрунтування, протокол №1/06-10 від 14.05.2010) за погодженням з Міністерством економіки України від 24.06.2010 №ЛП-116, у відповідності до «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №921, а також наказу Мінекономіки від 30.01.2009 №64 «Про порядок погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника».
Відповідно до п. 2.1 договору початок робіт - 01.07.2010, завершення робіт - 26.12.2011 з правом дострокового виконання за письмовим погодженням із замовником. . Генпідрядник розпочинає роботи після виконання замовником зобов'язань по передачі проектно-кошторисної документації та наданню будівельного майданчика згідно проекту організації будівництва і виконання умов п. 4.2 цього договору. Роботи виконуються у відповідності до календарного графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору). 1-й етап - липень-грудень 2010 року, 2-й етап - січень-грудень 2011 року.
Згідно з п. 2.4 договори роботи вважаються завершеними після підписання сторонами останнього акту здачі-приймання виконаннях будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат.
Вартість робіт визначається на основі розрахунку договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору) та складає 160 472 204,17 грн., крім того ПДВ - 20 % 32 094 440,83 грн., всього сума складає 192 566 645,00 грн. На 1-й етап - 25 597 041,67 грн., крім того ПДВ 20% 5 119 408,33 грн., всього сума складає: 30 716 450 грн. На 2-й етап - 134 875 162,50 грн., крім того ПДВ 20% 26 975 032,50 грн. , всього сума складає 161 850 195 грн. Договірна ціна буде уточнена та узгоджена сторонами після отримання генпідрядником затвердженої проектно-кошторисної документації стадії «Р» в повному обсязі (п. 3.1 договору).
За умовами п. 4.2 договору після підписання цього договору замовник протягом 5 банківських днів перераховує на рахунок генпідрядника аванс для придбання матеріалів для виконання будівельно-монтажних робіт в розмірі 30% від вартості робіт першого етапу та 30% від вартості робіт другого етапу на термін не більше трьох місяців. Генпідрядник зобов'язаний використати аванс протягом 3-х місяців з моменту його одержання. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що генпідрядник надає замовнику акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрат форми КБ-3 до 31 числа поточного місяця.
Замовник підписує акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрат (форма КБ-3) протягом 5 робочих днів після подання їх генпідрядником, або в цей же строк в письмовій формі готує обґрунтовані заперечення з вказівкою на недоліки (п. 4.4 договору).
Згідно з п. 4.5 договору замовник щомісячно здійснює проміжні платежі генпідряднику за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 5 календарних днів з моменту підписання замовником цих актів. Розрахунки проводяться за фактично виконані об'єми робіт з урахуванням авансу.
Відповідно до п. 5.1 договору замовник повинен не пізніше як за 15 днів до початку робіт надати генпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, склад і зміст якої визначено нормативами Держбуду.
При цьому, відповідно до п. 6.2.3 договору замовник зобов'язаний надати генпідряднику не пізніше як за 15 днів до початку робіт будівельний майданчик і необхідні для його користування документи.
Згідно з пп. 17.4.1 п. 17.4 договору генпідрядник має право призупинити роботи і розірвати договір у зв'язку із порушенням замовником строків надання проектно-кошторисної документації, будівельного майданчика більше як на 1 місяць.
За умовами п. 17.5 договору сторона, що прийняла рішення про призупинення робіт та/або розірвання договору, письмово повідомляє про це іншу сторону, з обґрунтуванням причин, не менше як за 10 календарних днів до такого призупинення. Якщо протягом 30 календарних днів обставини, що зумовили таке рішення, не змінились, сторона-ініціатор, має право розірвав ати цей договір в односторонньому порядку, письмово попередивши іншу сторону не менш як за 10 календарних днів до розірвання.
Оспорюючи дійсність договору генпідряду № 01-07/2010 від 01.07.2010, позивач наголошував на тому, що відповідно до п. 1.1 вказаного договору генпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи в обсягах згідно з погодженою з замовником проектно-кошторисною документацією, проте проектно-кошторисної документації він ані при укладанні договору, ані в подальшому, не отримував., що є порушенням ст. 875 ЦК України.
При цьому відповідно до п. 3.1 договору договірна ціна мала бути уточнена та узгоджена сторонами після отримання генпідрядником затвердженої проектно-кошторисної документації стадії «Р» в повному обсязі, яку також не було отримано позивачем, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 844 ЦК України.
Крім того позивач зазначав, що відповідач не виконав умови п. 6.2.3 договору в частині надання будівельного майданчику.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
З огляду на це закон виходить з презумпції правомірності договору, за винятком, якщо недійсність договору прямо не встановлена законом (нікчемний договір), або він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3).
Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У розумінні статті 627 Цивільного кодексу України домовленість сторін є результатом їх добровільного волевиявлення щодо визначення умов договору, якими зафіксовано взаємні права та обов'язки поручителя та банку.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Виходячи з даної норми, зміст правочину підлягає оцінці на відповідність актам цивільного законодавства України. Даними актами є Конституція України, Цивільний кодекс України та інші закони, постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти органів державної влади (ст. 4 ЦК України). Нормативно-правовим актом є офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування (наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2005, № 34/5).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Ч. 1 статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх; договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Ч. 1 статті 323 Господарського кодексу України, договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
Згідно з п. 1 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005р. (далі - Загальні умови), ці Загальні умови відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи, договір генпідряду був укладений між сторонами на підставі проведеної тендерної процедури закупівлі у одного учасника (техніко-економічне обґрунтування, протокол №1/06-10 від 14.05.2010) за погодженням з Міністерством економіки України від 24.06.2010 №ЛП-116, у відповідності до «Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №921, а також наказу Мінекономіки від 30.01.2009 №64 «Про порядок погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника».
Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те,що договір генпідряду було укладено для продовження будівництва, яке розпочалось у 2007 році на підставі договору генпідряду від 23.10.2007 №23-10/07, укладеного між відповідачем та ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД», проте у зв'язку із банкротством останнього будівництво продовжив позивач.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 N 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частини 1-3 наведеної статті).
Як встановлено судом, положення договору підряду не суперечать ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Договір генпідряду за змістом відповідає положенням ст. 875 Цивільного кодексу України, оскільки умовами вказаного договору передбачено, що позивач, за завданням відповідача на свій ризик, власними і залученими силами, зобов'язаний виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції та розвитку комплексу споруд Центральних державних архівів України в м. Києві по вул. Солом'янській, 24; по завершенню робіт на об'єкті передати їх відповідачу у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору генпідряду, технічних умов; відповідач зобов'язується надати позивачу будівельний майданчик та фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи. Ціна договору визначена у п. 3.1 договору.
Договір був підписаний керівниками сторін, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі - сторони добровільно на добросовісно виконували свої обов'язки за цим договором.
При цьому, підписуючи договір генерального підряду від 01.07.2010 №01-07/210, позивачем жодним чином не висловлювалось заперечень щодо опспорюваних ним на даний час умов договору, як не було висловлено такі заперечення і у встановленому законом порядку шляхом надсилання відповідачу протоколу розбіжностей, тобто позивач при підписання договору генерального підряду від 01.07.2010 №01-07/210 реалізував закріплене за ним право свободи договору згідно з ст. ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, що жодним чином не суперечить приписам ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 627, 629 Цивільного кодексу України, п. 96, 99 Загальним умовам укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, якими визначено загальні умови виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеними правочинами підряду.
Крім того суд вважає безпідставними доводи позивача щодо неотримання генпідрядником затвердженої проектно-кошторисної документації стадії «Р», оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач передав позивачу відповідну проектно-кошторисну документацію в стадії «Р», і її кількість зафіксована в Книзі обліку передачі проектно-кошторисної документації з проектування реконструкції та розвитку комплексу споруд центральних державних архівів.
При цьому відповідно до п. 50 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», у разі коли забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією здійснюється замовником, підрядник зобов'язаний до початку виконання робіт перевірити її комплектність та відповідність установленим вимогам. У разі виявлення невідповідності проектної документації установленим вимогам, підрядник протягом визначеного договором підряду строку, повідомляє про це замовника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний позивачем договір генерального підряду від 01.07.2010 №01-07/210 жодним чином не порушував його прав та охоронюваних законом інтересів на момент укладення наведеного договору, оскільки судом під час вирішення спору не встановлено невідповідності оспорюваного правочину вимогам закону на момент його укладення, а позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх позовних вимог, не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України свої позовні вимоги.
Таким чином, обумовлені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсним договору генерального підряду від 01.07.2010 №01-07/210 у суду відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, не були доведені в розумінні вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами і задоволенню не підлягають.
При цьому суд зазначає, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене та підписане 04.10.2016.
Суддя В.О. Демидов