СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/5064/16
ун. № 759/11954/16-ц
04 жовтня 2016 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Семаніва Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Спіка» про визнання майнових прав та права власності,
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, просить визнати за нею майнові права на на гараж НОМЕР_1, загальною площею 17, 20 кв. м в комплексі підземних гаражів за адресою: АДРЕСА_1, а також, право власності на зазначений гараж НОМЕР_1. Матеріали цивільного позову до провадження головуючого судді були фактично передані 02.09.2016 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків, з підстав, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали суду, 03.10.2016 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву з додатками на ухвалу суду від 05 вересня 2016 року про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що подана заява представником позивачів не виконує вимоги ухвали суду від 05.09.2016 року: не сплачено судовий збір, не вказана дійсна вартість майна.
Отже, станом на 30 вересня 2016 року вказані в ухвалі суду недоліки позивачами та їх представником не усунуто.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним ( Рішення Суду у справі " Жоффре де ля Прадель проти Франції " від 16 грудня 1992 року).
У відповідності до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений судом строк не виконає у повному обсязі вимоги викладені в ухвалі про усунення недоліків, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачу.
Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 та ч. 5 ст. 121 ЦПК України, заява повертається у випадку не підсудності цьому суду, та одночасно роз'яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ч. 2,3,5 ст. 121 ЦПК України, суд
Позовну ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Спіка» про визнання майнових прав та права власності - визнати неподаною та повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ю.В. Семаніва