ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.10.2016Справа №910/17228/16
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»
простягнення 9 208,53грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
в присутності представників сторін:
від позивача: Діденко І.В. - по дов. №є.37.7.0.0/Д-1084 від 23.12.2015р.
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 9 208,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору страхування наземного транспорту НОМЕР_3 від 25.02.2015р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу марки «SsangYong Korando», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України страховою компанією отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016р., порушено провадження по справі № 910/17228/16, розгляд справи призначено на 03.10.2016р.
29.09.2016р., через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
03.10.2016р., від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог суду надійшла довідка про страхове покриття.
Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2016р., підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 03.10.2016р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
25.02.2015р., між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", як страховиком, та ПАТ КБ «АКЦЕНТ- БАНК», як страхувальником, укладено Договір страхування наземного транспорту НОМЕР_3, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме - автомобілем марки «SsangYong Korando», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода, вигодо набувачем є Публічне акціонерне товариство КБ «АКЦЕНТ- БАНК»,
02.06.2016р., в м. Київ по пров. Радищева, 3 сталася дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «SsangYong Korando», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля NISSAN MICRA, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.
Внаслідок ДТП вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2016р. у справі №760/10272/16-п винним у спричиненні зазначеної дорожньо - транспортної пригоди визнано водія автомобіля NISSAN MICRA, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.
Відповідно до звіту №114306/06/16 від 17.06.2016р., про оцінку колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля «SsangYong Korando», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 9 708,53 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", з урахуванням умов Договору страхування НОМЕР_3 від 25.02.2015р. склало страховий акт №И-6874996 від 30.06.2016р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу «SsangYong Korando», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає - внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.06.2016р., визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 9 708,53 грн.
На підставі договору страхування НОМЕР_3 від 25.02.2015р., а також складеного страхового акту № И-6874996 від 30.06.2016 та заяв страхувальника (вигодонабувача) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" сплатило суму страхового відшкодування на рахунок Страхувальника (вигодонабувача) у загальному розмірі 9 708,53 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2423 від 01.07.2016р.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" виплативши страхове відшкодування страхувальнику (вигодо набувачу) за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З матеріалів справи вбачається, транспортний засіб - автомобіль марки NISSAN MICRA, реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, знаходився під керуванням ОСОБА_3
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Визначаючи вину тієї чи іншої особи у заподіянні шкоди необхідно враховувати, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду міста Києва від 30.09.2015р., по справі №910/3138/15-г.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч. 1 ст. 36 ГПК України).
Відповідно до вимог чинного законодавства України вирок суду у кримінальній справі за ст. 286 КК України або постанова у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП дійсно є доказом вини особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, судові рішення про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не є виключними доказами наявності вини учасника дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відсутність таких судових рішень може бути обумовлена різними обставинами, наприклад у зв'язку з оформленням дорожньо-транспортної пригоди її учасниками шляхом складання європротоколу, з огляду на закінчення строків накладення адміністративного стягнення або закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального злочину тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду міста Києва від 06.04.2016р., у справі №904/5337/15.
Слід зазначити, що відмова у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у господарській справі разом з іншими доказами у справі у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на предмет того, чи встановлено в них факт вини особи.
Вказана позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеним в абз. 4 ч. 4 постанови Пленуму № 4 від 01.03.2013р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2016р. у справі №760/10272/16-п винним у спричиненні зазначеної дорожньо - транспортної пригоди визнано водія автомобіля NISSAN MICRA, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та притягнуто її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом НОМЕР_4 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 500 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Одночасно, згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність в матеріалах справи звіту автотоварознавчого дослідження №114306/06/16 від 17.06.2016р., а також складеного страхового акту № И-6874996 від 30.06.2016, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.06.2016р.
При цьому Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р., по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - марки «SsangYong Korando», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 9708,53грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах 9208,53 грн.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом НОМЕР_4 розміри лімітів відповідальності (50 000 грн.) та франшизи (500 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 9 208,53 грн. (9 708,53 грн. - 500 грн. франшизи).
Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.25; код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.32; код ЄДРПОУ 33248430) страхове відшкодування в розмірі 9 208,53 грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378грн. 00 коп.
Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.10.2016р
Суддя Т.Ю.Трофименко