ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.09.2016Справа №910/14319/16
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/14319/16
За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія
"Українська страхова група"
до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
про відшкодування шкоди в сумі 11 796,22 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в сумі 11 796,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 порушено провадження у справі №910/14319/16 та розгляд справи призначено на 08.09.2016.
19.08.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
07.09.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив.
У судовому засіданні 08.09.2016 представник відповідача проти позову заперечував, з підстав наведених у відзиві, в якому зазначає про відсутність доказів виплати страхового відшкодування та відсутність звернення з претензією.
З метою повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи та у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, господарський суд відклав розгляд справи на 29.09.2016.
23.09.2016 до відділу діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
27.09.2016 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники сторін в судове засідання 29.09.2016 не з'явились.
За результатами розгляду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що сторони не з'явились у судове засідання 29.09.2016, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 29.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
01.04.2016 між ОСОБА_1 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті НОМЕР_5 (далі - договір добровільного страхування), відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП, а вигодонабувачем є ОСОБА_1
Строк дії договору встановлено з 03.04.2016 по 02.04.2017.
28.05.2016 о 13 год. 20 хв. Водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1, на з'їзді з проспекту Московського на Героїв Сталінграду в м. Києві не дотрималась безпечної дистанції руху та здійснила зіткнення з автомобілем «Geely», державний номерний знак, НОМЕР_2 ІН, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.06.2016 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2, визначена за допомогою розрахунку електронної системи «Аудатекс» та складає 14 196,22 грн.
Відповідно до п. 8.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
Згідно з п. 8.5 Методики, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.
Електронний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, складений за системою «Аудатекс», рекомендований переліком рекомендованих нормативних актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, який прописаний у Методиці.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № ДККА-50880 від 02.06.2016, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11 796,22 грн., з яких 7 695,00 грн. вирішено зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу, 4 101,22 грн. вирішено сплатити шляхом виплати готівки з каси.
На підставі сформованого страхового акту № ДККА-50880 від 02.06.2016 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4 101,22 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 03.06.2016 та зараховано 7 695,22 грн. в рахунок частини страхового платежу, що підтверджується Довідкою позивача № 11/14847 від 27.07.2016.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З матеріалів справи вбачається, транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1, водієм якого спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, знаходився під керуванням ОСОБА_2
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а саме постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.06.2016.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_6, строк дії якого встановлено з 01.10.2015 по 30.09.2016.
Вказана обставина також підтверджується довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України, що надійшла на запит суду.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_6, д.н.з. НОМЕР_1, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована у відповідача.
Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом НОМЕР_6 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0 грн.
Відповідач заперечує проти розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача, і зазначає про необхідність урахування коефіцієнта фізичного зносу, як це передбачено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з частинами 4, 16, 17, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Крім того, згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
При цьому Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, становить 11 796,22 грн.
Крім того, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що договір добровільного страхування, укладений маж страхувальником та позивачем, припинив свою дію, у зв'язку з несплатою страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Відповідно до умов Договору сума страхового платежу складає 10 260,00 грн., та повинна бути сплачена наступними частинами:
- 2 565,00 грн. до 02.04.2016 включно;
- 2 565,00 грн. до 02.07.2016 включно;
- 2 565,00 грн. до 02.10.2016 включно;
- 2 565,00 грн. до 02.01.2017 включно.
Як вбачається з п. 4 Розрахунку суми страхового відшкодування від 02.06.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, фактично сплаченою сумою страхового платежу є 2 565,00 грн., що в свою чергу, з урахуванням Довідки позивача № 11/14847 від 27.07.2016 свідчить, про те, що страхувальником сплачено всю суму страхового платежу (з урахуванням зарахованої суми в розмірі 7 695,00 грн. по страховому акту), визначену договором добровільного страхування, а відтак доводи відповідача щодо припинення дії договору добровільного страхування є безпідставними.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає у своєму відзиві, що позивач не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування.
Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим суд зазначає, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.
Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, право особи є порушеним з моменту завдання їй шкоди внаслідок ДТП та відповідно з цього моменту у особи виникає право на судовий захист порушеного права. Так само, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, переходить право вимоги матеріального відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто на момент переходу прав уже наявне порушене право, яке дозволяє особі звертатись безпосередньо до суду за його захистом.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом №АІ/8572893 розміри лімітів відповідальності (50 000 грн.), франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 796,22 грн.
Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а заперечення відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37; ідентифікаційний код: 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ.А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 11 796 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.10.2016.
Суддя А.І. Привалов