ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.09.2016Справа №910/13784/16
За позовомДепартаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
До Приватного акціонерного товариства "Медфарком-центр"
Простягнення 5 228,34 грн.
ОСОБА_1
За участю представників:
від позивачаБаннікова М.В. (представник за довіреністю від 26.09.2016)
від відповідачаГончаров О.О. (представник за довіреністю від 06.11.2012)
Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Медфарком-центр" про стягнення 5 228,34 грн штрафних санкцій за непоставлений товар за договором № 19 про закупівлю товарів за державні кошти від 16.10.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/13784/16, розгляд справи призначено на 30.08.2016.
Ухвалами суду від 30.08.2016 та 13.09.2016 розгляд справи відкладався.
13.09.2016 відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності.
В судовому засіданні 27.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав пропуску позивачем позовної давності для їх заявлення.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.10.2014 між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як замовником та Приватним акціонерним товариством "Медфарком-центр" як учасником укладено договір № 19 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), за умовами якого учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити ліки (інсулін та його аналоги) 21.20.1, зазначені в специфікації (Додаток 1).
Сума Договору становить 2 757 957,10 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 180 427,10 грн (п. 3.1 Договору).
У п. 5.1 сторони визначили, що строк поставки товарів 2 дні від дати письмової заявки замовника.
16.10.2014 замовник звернувся до учасника із заявкою на постачання № 061-432/ккт.
На виконання вказаної заявки учасником було поставлено товар 20.10.2014 на суму 1 197 819,53 грн, 21.10.2014 на суму 884 676,00 грн та 07.11.2014 на суму 374 928,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 0038011 від 20.10.2014, № 38503 від 21.10.2014 та № 0041660 від 07.11.2014 відповідно.
У зв'язку з простроченням поставки товару на суму 884 676,00 грн на один день та товару на суму 374 928,00 грн на вісімнадцять днів, позивач звернувся до суду про стягнення штрафних санкцій.
Відповідач обставини свого прострочення перед позивачем за договором не спростував, доказів вчасного виконання своїх договірних зобов'язань не подав, проте, просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (ГК України) однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день прострочення.
Як встановлено судом з огляду на встановлений сторонами у договорі строк поставки товару та його дійсну поставку учасником, відповідач припустився прострочення поставки товару на суму 884 676,00 грн на один день, оскільки поставив його 21.10.2014, та товару на суму 374 928,00 грн на вісімнадцять днів, оскільки поставив його 07.11.2014.
Відтак, суд визнає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені розміром 605,94 грн за період з 20.10.2014 по 21.10.2014 на вартість непоставленого товару розміром 884 676,00 грн та 4 622,40 грн за період з 21.10.2014 по 07.11.2014 на вартість непоставленого товару розміром 374 928,00 грн., тобто, позовні вимоги про стягнення 5 228,34 грн є обґрунтованими.
Проте, зважаючи на заявлення відповідачем про застосування позовної давності, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Зважаючи на те, що 20.10.2014 розпочалось порушення зобов'язання за договором, а значить - і перебіг строку позовної давності для стягнення пені, а з даним позовом Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду лише 27.07.2016, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений законом для стягнення неустойки в 1 рік.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, для заявлених позивачем вимог про стягнення пені в період з 21.10.2014 по 07.11.2014 сплив остаточно 08.11.2015, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, то за таких обставин підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5 228,34 відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд також вказує, що позивачем не доведено належними доказами наявності поважних причин пропущення строку позовної давності, тому у суду немає підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності та захисту порушеного права позивача.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 03.10.2016
Суддя О.М. Ярмак