ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.09.2016Справа №910/13568/16
За позовом Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ"
про розірвання договору
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Бай С.Е. - за довіреністю №104/1-640 від 11.08.2016 року;
від відповідача: Барабаш О.В. - за довіреністю від 10.04.2013 року;
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" про розірвання договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати та страхування об'єкту оренди згідно умов Договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №022015 від 15.01.2015 року.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та розірвати Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №022015 від 15.01.2015 року з липня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.08.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року розгляд справи відкладено на 30.08.2016 року.
У судовому засіданні 30.08.2016 року представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для підготовки додаткових доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року розгляд справи відкладено на 06.09.2016 року.
В судовому засіданні 06.09.2016 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити та надав відзив на позовну заяву.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
15.01.2015 року між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (далі по тексту - Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОНЕЛЬ» (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №022015 (далі по тексту - договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, а саме асфальтний майданчик, загальною площею 179,0 кв.м, який розташований на території Інституту, та приміщення операторської (пульт управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м, надалі Майно, що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м . Київ, вул. академіка Богомольця., 4., вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31 жовтня 2014 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31 жовтня 2014 року асфальтний майданчик загальною площею 179,0кв.м. -1 021 660,00 грн. (один мільйон двадцять одна тисяча шістсот шістдесят гривень 00 копійок); та приміщення операторської (пульт управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м 21 470,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят гривень) - додаток № 1.
Відповідно до п.3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2015 р. - 13 658,49 грн. без ПДВ (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 49 копійок). (Додаток № З до цього Договору).
Згідно з п.5.11. Договору, після укладення Договору оренди у тижневий термін застрахувати орендоване Майно не менше, ніж на його вартість, згідно з висновком про вартість майна на користь Орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, в порядку, визначеному законодавством, з дня фактичного приймання приміщення в користування та надати Орендодавцю копію договору страхування та платіжного доручення про сплату страхових платежів (або страхового полісу). Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим (без перерви).
15.01.2015 року на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між сторонами актом передачі нерухомого майна від 15.01.2015 року.
В позовній заяві позивачем зазначено, що 08.07.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до Договору, згідно якої відповідачем визнано перед позивачем заборгованість з орендної плати в розмірі 60 372,20 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору не застрахував об'єкт оренди, має заборгованість зі сплати орендних платежів, в зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
08.07.2016 року між сторонами укладено угоду №5 до Договору, згідно пункту 1 якої сторони передбачили, що договір діє з 15.01.2015 року до 30.12.2017 року включно.
Відповідно до п.2 угоду №5 до Договору, станом на 01 липня 2016 року зафіксова заборгованість в сумі 60 372,20 грн. (шістдесят тисяч сімсот тридцять сім гривень 20 копійок), що складає 2 місяці. Сторони домовились що ТОВ «Ліонель» оплачує заборгованість рівними частинами на протязі 3 місяців, а саме: липень - 20 000,00 грн.; серпень - 20 000,00 грн., вересень - 20 372,20 грн. 30 числа кожного місяця обов'язково підписувати акти звірки розрахунків. Сплата поточних платежів є обов'язковою.
Суд зазначає, що підписання додаткової угоди №5 до Договору свідчить про намір сторін не розірвати договір, а врегулювати мирним шляхом ситуацію, що виникла в процесі виконання договору №022015 від 15.01.2015 року, шляхом зміни порядку виконання умов договору.
Суд також звертає увагу, що станом на момент розгляду справи угода №5 до Договору виконується, а заборгованість сплачується, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №241 від 29.08.2016 року на суму 20 000,00 грн., №246 від 31.08.2016 року на суму 20 000.00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Істотними умовами договору оренди є:
- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- термін, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;
- відновлення орендованого майна та умови його повернення;
- виконання зобов'язань;
- забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;
- відповідальність сторін;
- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Об'єкт оренди є застрахований, що підтверджується Договором МО №1600344 добровільного страхування майна від 08.07.2016 року та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №21/34148/032010 від 29.05.2015 року.
Статтею 651 ЦК України передбачені загальні підстави для зміни чи розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
- 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
- 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
- 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
- 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в Договорі та закріплено ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Отже, істотне порушення Орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України в Постанові від 08.05.2012 року №3-26гс12).
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано позивачем, уклавши угоду №5 до Договору сторони змінили спосіб та порядку виконання умов договору в частині сплати заборгованості в розмірі 60 372,20 грн., зобов'язання за якою виконуються відповідачем, об'єкт оренди є застрахованим за Договором МО №1600344 добровільного страхування майна від 08.07.2016 року та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №21/34148/032010 від 29.05.2015 року, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем не порушені істотні умови договору, а позовні вимого не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 30.09.2016 року.