73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
08 листопада 2011 р. Справа № 2-а-1056/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді: Варняк С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області < 3-я особа > про визнання недійсною вимоги щодо сплати боргу зі страхових платежів,
встановив:
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що 13.02.2011 року їм була отримана вимога №Ф-472 про сплату боргу по заборгованості недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування у розмірі 1477 грн. 80 коп. З 01 лютого 1993 року він набув статусу пенсіонера МВС України, являючись пенсіонером та здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України № 1058 він має право, а не обов'язок приймати участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на підставі даного Закону, лише за умови укладення в установленому цим Законом порядку договору про добровільну участь.
Просив суд визнати вимогу Управління пенсійного фонду України у Новотроїцькому районі про сплату боргу з страхових платежів №Ф-472 від 04.02.2011 року у розмірі 1477,80 грн., недійсною. Визнати за ним право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Розгляд справи просив провести без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду письмове заперечення відповідно до якого просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
1 лютого 1993 року позивач набув статусу пенсіонера МВС України, і йому було призначено пенсію за вислугою років на підставі Закону України «По пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», від 09.04.1992 р. №2262-Х11, що підтверджується пенсійним посвідченням №4097, виданого 04.02.1993 р.
Статус суб'єкта підприємницької діяльності отримав 25.08.1998 року.
Херсонським окружним адміністративним судом 30.11.2010 р. було порушено провадження у справі №2а-6563/10/2170 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання недійсною вимоги від 05.11.2010 р. № 79 щодо сплати боргу зі страхових платежів. Позивач вказував, як підстави для задоволення позову, те що, як пенсіонер МВС України, він має право, а не обов'язок приймати участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
Постановою суду від 11.03.2011р. було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання недійсною вимоги від 05.11.2010р. № 79 щодо сплати боргу зі страхових платежів.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новотроїцькому районі Херсонської області про визнання недійсною вимоги щодо сплати боргу зі страхових платежів залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058). Виключно ним визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058 установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
До введення в дію Закону України від 08.07.2010 № 2461 - VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи - платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня поточного року Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік" та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2461-VI встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058. Враховуючи те, що мінімальний розмір страхового внеску (з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України) встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, але не пізніше 20-го числа після закінчення кварталу, як це передбачено ч. 6 ст. 20 Закону № 1058.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону № 1058 законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. За таких обставин, будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення і сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, Законом № 1058 не надано.
Відповідно до статті 13 Закону №1058 участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється:
- у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи;
- у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Однак. позивачу призначено пенсію на підставі іншого Закону - «По пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», від 09.04.1992 р. №2262-Х11 та він продовжує працювати.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІУ страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону є квартал.
Згідно із ч. 2,3 ст. 106 (що діяла на момент виникнення заборгованості) Закону № 1058-ІУ суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Дослідивши докази у справі відповідно до вимог ч.3 ст. 2 КАСУ суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо визнання недійсною вимоги щодо сплати боргу зі страхових платежів не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 94, 122, 128, 158, 159, 160-163, 167 КАС України,
постановив:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Варняк С.О.
кат. 10.1