Справа № 2-103/12
07 березня 2012 року м.Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Наполова М.І.,
при секретарі - Шкурат О.Г.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,
Позивач звернулася в суд з даним позовом до відповідача посилаючись на те, що відповідач протягом значного часу мав можливість сплачувати аліменти у встановлених рішенням суду розмірі, але аліменти не сплачував. Вина відповідача у несплаті аліментів, на переконання позивача, підтверджується фактами часткової сплати аліментів.
ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що прострочення сплати встановлених рішенням суду аліментів та, як наслідок, виникнення 6 305 гривень 01 копійки заборгованості за період з жовтня 2010 року - пов'язано виключно з тим, що він, ОСОБА_2, дуже тривалий час є безробітним. В с.Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, де він постійно проживає, практично неможливо знайти роботу. Іноді він мав нетривалу «випадкову роботу ». У такому випадку він обов'язково частину отриманого прибутку перераховував позивачці в якості аліментного платежу. Особисто він «існує» лише завдяки наданню допомоги по веденню господарства мешканцям с. Мамекине .
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
по справі судом встановлено, що рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з відповідача в користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист по справі № 2-653 від 09 вересня 1999 року. З жовтня 2010 року виникла заборгованість по аліментах, розмір якої становить 6 503 гривні 01 копійку.
Згідно припису ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки(пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідачем в судовому засіданні доведено ( не спростовано позивачем), що прострочення сплати встановлених рішенням суду аліментів та виникнення 6 305 гривень 01 копійки заборгованості за період з жовтня 2010 року не є результатом винних дій відповідача, а є наслідком не працевлаштованості ОСОБА_3 на протязі часу, за який виникла заборгованість по аліментах. Іноді відповідач мав періодичний прибуток, але в кожному такому випадку частину отриманого прибутку ОСОБА_2 перераховував позивачці в якості аліментного платежу. Отже, заборгованість по аліментах є наслідком незалежної від відповідача обставини.
За таких встановлених фактичних обставин суд вважає, що відповідачем доведено свою невинуватість у простроченні сплати аліментів та виникненні заборгованості по аліментах.
На підставі наведеного та керуючись ст. 196 Сімейного кодексу України, ст.ст.60, 215 ЦПК України суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - в і д м о в и т и .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Наполов М.І..