Справа № 2-112/12
07 березня 2012 року м.Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Наполова М.І.,
секретаря - Шкурат О.Г.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна» про зміну запису в трудовій книзі, оплати вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна», мотивуючи заявлені позовні вимоги тим, що 29 червня 2011 року він був прийнятий на посаду охоронця TOB «Лінен оф Десна», про що на підприємстві було видано наказ від 29.06.2011 року №126. 04 грудня 2011 року його було звільнено з посади охоронця TOB «Лінен оф Десна»за п. 2 ст. 36 КЗпП України, про що на підприємстві було видано відповідний наказ №168. З наказом про звільнення він ознайомлений не був. Оскільки він, позивач, був прийнятим на роботу постійно, як штатний працівник, а не по строковому трудовому договору, своє звільнення він за п. 2 ст. 36 КЗпП України вважає безпідставним. Після звільнення, трудову книгу він отримав 31.01.2012 року, особисто у бухгалтера підприємства ОСОБА_4. Тому вважає, що: днем звільнення в трудовій книжці повинно бути вказано 31.01.2012 року замість 04.12.2011 року, за несвоєчасну видачу трудової книжки відповідач повинен виплатити середній заробіток, виплатити 500 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.
позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив, що 29 червня 2011 року його було прийнято на роботу, на посаду охоронця TOB «Лінен оф Десна». 04 грудня 2011 року його було звільнено з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу №168, з яким він ознайомлений не був. Оскільки його було прийнято на роботу постійно, то звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України є незаконним. Оскільки трудову книжку він отримав 31.01.2012 року, то днем звільнення в трудовій книжці повинно бути вказано 31.01.2012 року замість 04.12.2011 року. Також, за несвоєчасну видачу трудової книжки відповідач повинен виплатити середній заробіток.
При цьому не заперечував покази свідка ОСОБА_4 про те, що він пояснював ОСОБА_4 своє рішення про звільнення з роботи бажанням поїхати в м.Москву на заробіток. У зв'язку з чим просив її про те, щоб вона зберігала його трудову книжку до повернення його з Росії. Також пояснив, що після написання заяви 01.12.2011 року він на роботу не виходив, а 06.12.2011 року поїхав на заробітки в м.Москву, звідки повернувся 28 грудня 2011 року. Після повернення зателефонував ОСОБА_5 з приводу отримання розрахунку при звільненні і згодом отримав у ОСОБА_5 належну йому при звільненні суму. З приводу видачі трудової книжки, після повернення з Москви, він неодноразово звертався до ОСОБА_5, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працюючи землевпорядником.
представник позивача - ОСОБА_2 висловився про необхідність задоволення позову, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними в судовому засіданні.
представник відповідача -ОСОБА_3 позов визнала частково. Визнала позовні вимоги лише в частині внесення змін в трудову книжку щодо підстав та дати звільнення. Щодо інших позовних вимог - висловилася про необхідність залишення їх без задоволення, через безпідставність.
Свідок ОСОБА_4 показала, що вона працює землевпорядником в товаристві з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна». 01.12.2011 року позивач звертався до неї з проханням надати допомогу в написанні заяви про своє звільнення. Своє рішення звільнитися з роботи ОСОБА_1 пояснював бажанням поїхати на роботу в Москву. Також просив зберігати його трудову книжку до його повернення з Росії. Приблизно 29 грудня 2011 року позивач зателефонував їй і вона віддала ОСОБА_1 належні при звільнення кошти. До цього дзвінка позивача вона неодноразово телефонувала позивачу, маючи мету віддати належні ОСОБА_1 кошти, але позивач не відповідав на її телефонні дзвінки. На час отримання коштів позивач пояснив, що він втратив сім-карту. З приводу отримання трудової книжки позивач до неї не звертався. З метою вручення трудової книжки 05 грудня 2011 року юрист ТОВ «Лінен оф Десна»телефонувала та запитувала чи вийшов на роботу позивач. Згодом, вона передавала позивачеві його трудову книжку, але коли саме це було - не пам'ятає.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідка та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
судом беззаперечно встановлено, що 29 червня 2011 року позивач був прийнятий на роботу, на посаду охоронця TOB «Лінен оф Десна». Наказом № 168 від 02.12.2011 року , на підставі заяви про звільнення за власним бажанням, ОСОБА_1 було звільнено з 05 грудня 2011 року з займаної посади охоронця, за ст.38 КЗпП України. Але в трудовій книжці було помилково зроблено запис про звільнення позивача 04.12.2011 року за ст.36 п.2 КЗпП України. За таких обставин, заявлені вимоги щодо зобов'язання відповідача змінити запис в трудовій книжці є обґрунтованими. Разом з тим, суд вважає, що запис про дату звільнення необхідно змінити шляхом зазначення дати звільнення позивача - 05.12.2011 року. Також, не зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи позивач відмовився від вимог щодо зміни запису про підставу звільнення, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача змінити і запис про підстави звільнення, оскільки судом встановлено, що в трудовій книзі позивача під час запису підстави звільнення помилково вказано ст.36 п.2 КЗпП України, замість правильного запису -ст.38 КЗпП України.
Вимоги про зміну дати звільнення на 31.01.2012 року як і решту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суд вважає безпідставними, оскільки:
згідно припису ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. Пунктом 4.1 затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Судом встановлено, що позивач 01.12.2011 року написав заяву про звільнення за власним бажанням, з 04.12.2011 року, що припадало на вихідний день. Після написання заяви про звільнення позивач на роботу не вийшов, а 06.12.2011 року поїхав працювати в Москву, де знаходився до 28.12.2011 року. При цьому, попередньо домовився з землевпорядником ОСОБА_4 (перебуває у трудових відносинах з відповідачем) про те, що вона зберігатиме його трудову книжку до повернення позивача з Росії. З дотриманням вимог чинного трудового законодавства позивача було звільнено з роботи 05.12.2011 року, за ст.38 КЗпП України. Але, через відсутність позивача на роботі (позивач в день звільнення не працював), а з 06 грудня 2011 року по 28 грудня 2011 року через відсутність ОСОБА_1 навіть на території України -посадові особи відповідача були позбавлені можливості провести з позивачем розрахунок при звільненні та вручити ОСОБА_1 трудову книжку. 05.12.2011 року, після з'ясування факту відсутності позивача на роботі, юристом ТОВ«Лінен оф Десна»позивачеві було направлено листа щодо отримання трудової книжки (підтверджується записом в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Лінен оф Десна»). Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено вину відповідача у затримці видачі ОСОБА_1 трудової книжки.
За таких встановлених судом фактичних обставин заявлені позивачем вимоги, крім вимог про зміну запису в трудову книжку, є безпідставними. Більш того, в порушення вимог ст.60 ЦПК України позивач самоусунувся від доведення заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47, 116 КЗпП України, Пунктом 4.1 затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ст.ст. 215, 60 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна» про зміну запису в трудовій книзі, оплати вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - З А Д О В О Л Ь Н И Т И Ч А С Т К О В О .
Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна» змінити запис в трудовій книзі та зазначити дату звільнення ОСОБА_1 05 грудня 2011 року, а підставу для звільнення - статтю 38 КЗпП України.
В решті позову відмовити, через безпідставність заявлених позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: М.І. Наполов.