03 жовтня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування майнових збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки,
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 15 липня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить на праві власності ОСОБА_5 та автомобілем марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вказаній ДТП. У результаті пригоди застрахований автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. На момент скоєння ДТП транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 лютого 2013 року № АС/0321850 та договору добровільної цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та від нещасного випадку на транспорті від 07 лютого 2013 року серія DCVQ№0321850.
Відповідно до акту виконаних робіт від 24 липня 2013 року СТО-1 №ЗН-001507, СТО ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» здійснював огляд пошкодженого автомобіля позивача.
Заявник, зазначила, що 26 липня 2013 року здійснювала у СТО ТОВ «Індиго Авто Сервіс» відновлюваний ремонт автомобіля на загальну суму 53 628 грн 60 коп.
У вересні 2013 року страховик виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 22 333 грн 33 коп.
Посилаючись на те, що загальна сума збитків, завданих позивачу від вищезазначеної ДТП складає 55 126 грн 33 коп., позивач просив стягнути з відповідача за вирахуванням суми сплаченого страхового відшкодування та сплаченої франшизи, матеріальні збитки на свою користь у розмірі 31 793 грн 12 коп.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені позову.
Останньою ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при повторному вирішенні спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставини справи та не надано юридичної оцінки наданими сторонами доказів.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку встановленому законодавством.
Натомість, як вбачається із оскаржуваної ухвали апеляційного суду, заявник не надав суду доказів сплати суми грошових коштів за ремонт автомобіля, а саме: коштів у сумі 53 628 грн 60 коп.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що обов'язок по відшкодуванню різниці між фактичними розміром шкоди і страховим відшкодуванням може бути покладено на винну у скоєні ДТП особу.
Проте, посилання заявника в касаційній скарзі на необхідність відшкодування різниці між фактичними витратами і страховою виплатою не найшли підтвердження, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також, врахувавши обставини дійшов правильного висновку, що факт виконання робіт щодо ремонту автомобіля заявника не підтверджується належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити представникуОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування майнових збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак