03 жовтня 2016 року Справа № 5023/6099/12
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Солара 2007"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (головуючий суддя Ільїн О.В., Бондаренко В.П., Россолов В.В.)
у справі№ 5023/6099/12 Господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Деметра"
доПриватного підприємства "Будар"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки,
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору
Приватного підприємства "Солара 2007"
відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", 2. Приватного підприємства "Будар",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
Публічне акціонерне товариство "Мегабанк"
провизнання права власності,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2014 у справі №5023/6099/12 (суддя Хотенець П.В.) у первісному позові - Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" відмовлено повністю. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватного підприємства "СОЛАРА 2007" задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "СОЛАРА 2007" право власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу від 30.09.2009, укладеним між Приватним підприємством "СОЛАРА 2007" та СВОК "Лан".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №5023/6099/12 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2014 у справі №5023/6099/12, прийнято нове рішення, яким первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" право власності на предмет іпотеки. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Солара 2007" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Приватне підприємство "Солара 2007" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2015 у даній справі касаційну скаргу ПП "Солара 2007" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 5023/6099/12 повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України у зв'язку зі сплатою судового збору у меншому розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Як роз'яснено у п. 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги).
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в чинній редакції) визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду - у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При поданні позовної заяви у даній справі, у грудні 2012 року, підлягав сплаті судовий збір за позовною заявою майнового характеру за ставкою - 2 відсотки ціни позову (але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат).
Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 2.15 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України судовий збір, законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Як роз'яснено у п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 (зі змінами), судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Як вбачається з матеріалів справи, за первісним позовом у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання на нього права власності за позивачем підлягав, у грудні 2012 року (2% ціни позову), сплаті судовий збір у розмірі 17072,36 грн., виходячи з вартості майна у розмірі 853618,00 грн. визначеної у іпотечному договорі. Також за подання зустрічного позову у даній справі, у лютому 2013 року (2% ціни позову), про визнання права власності на спірне майно підлягав сплаті судовий збір у сумі 17072,36 грн.
Отже, при зверненні до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у даній справі заявник повинен був сплатити судовий збір за ставками, розрахованими, виходячи із сум судового збору, які підлягали сплаті за подання як первісного, так і зустрічного позовів.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті заявником за подання касаційної скарги у даній справі становить 40973,66 грн. (17072,36+ 17072,36 грн.) Ч120%.)
Однак скаржником згідно з квитанцією № 1780 від 09.04.2015 та платіжним дорученням № №19ОО42639 від 06.11.2015 сплачено судовий збір у загальному розмірі 1653,60 грн. (914,00 грн. та 739,60 грн.)
Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.
Згідно ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пункті 2 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку та з відповідним клопотанням про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на необхідність належного обґрунтування ним неможливості звернення з касаційною скаргою у визначений законом строк. Адже без повного указання обґрунтованих підстав для відновлення строку на оскарження, фактично унеможливлюється об'єктивний розгляд цього процесуального питання.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Повернути Приватного підприємства "Солара 2007" касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №5023/6099/12 та додані до неї документи без розгляду.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова