13 липня 2016 року Справа № 904/7238/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду
від09.02.2016
у справі№904/7238/15
Господарського судуДніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротрансоіл"
до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт права"
простягнення суми
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротрансоіл"
третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Експерт права"
простягнення суми
за участю
-відповідача-1 за первісним позовом: Шевель С.М. (довіреність від 18.01.2016),
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротрансоіл" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" (далі - відповідач-1) передоплату у розмірі 164528,00 грн., неустойку у сумі 46067,84 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт права" (далі - відповідач-2) 1000,00 грн. за договором поруки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 всупереч взятих на себе зобов'язань за договором з позивачем не поставив товар у відповідній кількості, тому повинен повернути суму передоплати, сплаченої позивачем, та сплатити нараховану йому відповідно до умов договору пеню. Відповідач-2 також є відповідальною особою, оскільки став поручителем за виконання договірних зобов'язань відповідачем-1.
У вересні 2015 року відповідач-1 подав до господарського суду зустрічну позовну заяву, де просив стягнути з позивача 33889,89 грн. збитків.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був обізнаний про готовність товару, однак всупереч вимогам правил Інкотермс-2010 він не подав транспорт під завантаження залишку товару у кількості 29,12 тон., а претензія покупця була надіслана після спливу двох місяців періоду поставки товару, отже, невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань по вивезенню товару спричинили збитки відповідачу-1.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 (суддя Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Виноградник О.М., судді Джихур О.В., Дмитренко Г.К.), первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача передоплату у сумі 164 528,00 грн., у решті позову до відповідача-1 відмовлено, роз. У частині позовних вимог до відповідача-2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У зустрічному позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вищевказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм процесуального права.
У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.
Позивач, відповідач-2 та третя особа відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротрансоіл" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" (постачальник) був укладений договір поставки № 150515/М1, згідно з умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю макуху соняшникову (далі-товар) в кількості та за ціною відповідно до умов даного договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п.2.1 договору кількість товару вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 3.1-3.6 договору встановлено, що відповідач-1 зобов'язується передати товар на умовах FCA, на автотранспорт позивача за адресою: Миколаївська область, смт Криве Озеро, вул. Куйбишева, 1. Період поставки товару з 15.05.2015 до 22.05.2015. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до правил "Інкотермс-2010". У випадку розбіжностей умов даного договору з правилами "Інкотермс-2010" пріоритет мають умови договору. Загальна кількість товару повинна бути поставлена у якості й кількості відповідно до умов даного договору за адресою зазначеною в п.3.1 договору. Товар вважається поставленим відповідно до умов договору в момент підписання сторонами видаткових документів на товар. Прийом-передача товару здійснюється відповідно до видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими особами сторін. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною.
Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору загальна партія товару становить 850 (вісімсот п'ятдесят) тон +/- 10%. Ціна за одиницю товару складає 5 650,00 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 941,67 грн. Загальна сума цього договору становить 4 802 500,00 (чотири мільйона вісімсот дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. +/- 10%, у т.ч. ПДВ 20% - 800416,67 грн. +/- 10%.
Відповідно до пункту 6.1 договору позивач здійснює 100% попередню оплату товару після виставлення рахунку-фактури, але не пізніше 22.05.2015.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення термінів поставки товару відповідач-1 зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення (відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України), за умови виконання позивачем пунктів 6.1 та 3.1 договору.
Згідно з пунктом 9.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
В забезпечення договору поставки, 15.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротрансоіл" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт права" (поручитель) був укладений договір поруки, у відповідності до умов п.1.1 якого поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором поставки № 150515/М1 від 15.05.2015 (далі-основний договір).
Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору поруки, підставою зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором є основний договір, предметом якого є зобов'язання щодо поставки товару (макухи соняшникової) в кількості 850 тон+/- 10% в строк до 22.05.2015 за ціною 5650,00 грн. з ПДВ за одну тону.
Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що відповідальність поручителя перед кредитором включає:
- зобов'язання здійснювати поставку за основним договором (основне зобов'язання);
- зобов'язання відшкодовувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди);
- зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки).
За умовами п.3.2 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором у випадках, передбачених пунктом 3.1 договору, обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у сумі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).
Згідно з пунктом 7.1 договору поруки, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015.
Судами встановлено, що на виконання умов договору поставки відповідачем-1 були виставлені позивачу рахунки-фактури щодо 100% попередньої оплати товару: № СФ-0000225 від 19.05.2015 на суму 263968,00 грн., № СФ-0000226 від 19.05.2015 на суму 250 860,00 грн., № СФ-0000227 від 20.05.2015 на суму 259 900,00 грн., № СФ-0000228 від 20.05.2015 на суму 257 979,00 грн., № СФ-0000229 від 20.05.2015 на суму 273 121,00 грн., № СФ-0000231 від 22.05.2015 на суму 1 271 250,00 грн., № СФ-0000232 від 25.05.2015 на суму 2 225 422,00 грн., всього на загальну суму 4 802 500,00 грн., які були оплачені позивачем у повному обсязі згідно платіжних доручень № 621 від 21.05.2015 на суму 1305828,00 грн., № 633 від 22.05.2015 на суму 1271250,00 грн., № 640 від 26.05.2015 на суму 2225422,00 грн.
Згідно з видатковими накладними № РН-0000238 від 19.05.2015 на суму 263968,00 грн., № РН-0000239 від 19.05.2015 на суму 250860,00 грн., №РН-0000241 від 20.05.2015 на суму 259900,00 грн., № РН-0000242 від 20.05.2015 на суму 257979,00 грн., № РН-0000243 від 20.05.2015 на суму 273121,00 грн., № РН-0000252 від 25.05.2015 на суму 1271250,00 грн., № РН-0000254 від 26.05.2015 на суму 522173,00 грн., № РН-0000257 від 27.05.2015 на суму 1538721,00 грн. відповідач-1 здійснив поставку товару позивачу у кількості 820,88 тон на загальну суму 4637972,00 грн., кількість недопоставленого товару склала 29,12 тон (850 - 820,88 = 29,12) на суму 164528,00 грн. (4802500,00 - 4637972,00 = 164528,00).
Також встановлено, що внаслідок недопоставки товару, 20.07.2015 позивач поштою направив відповідачу-1 претензію від 15.07.2015 №15/07, у якій посилався на неналежне виконання останнім умов договору поставки, а також посилаючись на частину третю статті 538 Цивільного Кодексу України вказував на відмову від подальшого виконання цього договору та вимагав протягом трьох банківських днів повернути суму передоплати за непоставлений товар у розмірі 164528,00 грн. та сплатити неустойку у розмірі 41954,64 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково первісний позов, своє рішення мотивував тим, що відповідач-1 неналежним чином виконав договірні зобов'язання щодо поставки товару, який був оплачений позивачем у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення неустойки суд зазначив про те, що оскільки сторони змінили строки передоплати товару, а нові не узгодили підстави для її стягнення відсутні. В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог до відповідача-2 суд послався на обсяг відповідальності поручителя та відсутність правових підстав для їх задоволення. Не вбачаючи підстав для задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 не довів наявність у діях позивача усіх елементів складу правопорушення, які є необхідними і достатніми для стягнення збитків.
Звернувшись із касаційною скаргою відповідач-1 обґрунтовував її тим, що при частковому задоволенні первісних позовних вимог судами порушено норми процесуального права щодо повного встановлення судами усіх обставин справи.
Однак з такими доводами не можна погодитись виходячи із наступного.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).
Відповідно до статті 655 цього кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судами, 26.05.2015 платіжним дорученням № 640 позивач оплатив відповідачу-1 товару на суму 2225422,00 грн. згідно з рахунком-фактури № СФ-0000232 від 25.05.2015. Товар був переданий позивачу 26.05.2015 та 27.05.2015 за видатковими накладними №РН-0000254, №№РН-0000257 на загальну суму 2060894,00 грн., недопоставленим залишився товар на суму 164528,00 грн., підставу для оплати вказано у рахунку-фактуру та видаткових накладних в графі замовлення - договір №150515/М1 від 15.05.2015. У п.6.1 договору поставки визначено, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару після виставлення рахунку-фактури, але не пізніше 22.05.2015, а згідно пунктів 3.4, 3.5 договору товар вважається поставленим відповідно до умов даного договору в момент підписання сторонами видаткових документів на товар, прийом-передача товару здійснюється відповідно до видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими особами сторін.
Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного Кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).
Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Так, судами обох інстанцій встановлено, що в обумовлені у договорі поставки строки, а саме з 15.05.2015 до 22.05.2015, відповідач-1 не передав позивачу вказаний умовами договору товар у зв'язку з чим останній 20.07.2015 звертався до відповідача-1 з претензію від 15.07.2015 №15/07, у якій посилався на неналежне виконання останнім умов договору поставки, відмовлявся від подальшого виконання цього договору та вимагав протягом трьох банківських днів повернути суму передоплати за непоставлений товар у розмірі 164528,00 грн. Однак ці вимоги покупця відповідач-1 не задовольнив.
Згідно приписів частини 2-ї статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 670 цього кодексу встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що відповідач-1 виставивши позивачу рахунок на оплату товару за межами строку поставки, що був визначений сторонами у договорі, та передавши товар покупцю у меншій кількості ніж визначена договором, не передавши позивачу у встановлені умовами договору строки товар, повинен повернути сплачені за товар кошти.
В той же час, суд касаційної інстанції зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень частини другої статті 693 Цивільного Кодексу України щодо того, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, оскільки відповідач-1 одержав від покупця грошові кошти за товар, вартість залишку якого стала предметом спору у даній справі, у період, який не охоплювався п.3.2 договору поставки, відтак правові підстави для застосування апеляційним судом даної норми закону відсутні.
Враховуючи, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції наведеної норми матеріального права не вплинуло на правильність прийнятого ним рішення, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування цього рішення.
Посилання особи, що звернулась із касаційною скаргою, на те, що неповідомлення позивачем постачальника про найменування перевізника та неподання заявки на залишок товару є безумовною підставою для скасування судових рішень у частині задоволення первісних позовних вимог, були предметом апеляційного дослідження, який надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано їх відхилив, з огляду на безпідставність.
Так, цим судом зазначено, що поданню заявки на залишок товару передує інформація про наявність такого товару у відповідача-1 в місці відвантаження, обумовленому договором, а такі докази, як встановлено вказаним судом, у матеріалах справи відсутні.
Відповідач-1 цих висновків суду апеляційної інстанції не спростував.
Відповідно до приписів статті 1119 ч.1 п.3 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд лише тоді, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/7238/15, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді Г.П. Коробенко
А.Г. Полянський