13 липня 2016 року Справа № 923/1202/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),
суддівБожок В.С.,
Полянський А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від17.03.2016
у справі№923/1202/15
Господарського судуХерсонської області
за позовомКомунального підприємства "Міський водоканал"
доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі"
простягнення суми
за участю
- позивача:Терещенко Є.В. (довіреність від 02.02.2016)
- відповідача:Пінчук О.В. (довіреність від 29.01.2016),
Звернувшись у суд з даним позовом, Комунальне підприємство "Міський водоканал" (далі - позивач) просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі" (далі - відповідач) 27 179,84 грн. боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, з яким позивач уклав договір про надання послуг водопостачання та водовідведення та додаткову угоду № 1, не розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2013 по 31.12.2014.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 (суддя Немченко Л.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 27 179,84 грн. заборгованості за надані послуги, в решті позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2008 між сторонами у справі укладено договір №1009 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також додаткову угоду № 1 до нього, за умовами якого позивач зобов'язувався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, а останній зобов'язувався своєчасно оплачувати наданні послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, а також оплачувати стічні води, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та поливально-мийні роботи під час прибирання територій.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору сторони визначили, що договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за один місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір є чинним на час вирішення спору.
Пунктами 1.2, 2.13, 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони визначили характеристику об'єкта надання послуг та перелік об'єктів відповідача, а також зобов'язання останнього щомісячно до 10 числа поточного місяця надавати позивачу покази засобів обліку води.
Додатковою угодою № 1 від 03.01.2013 сторони розділ 3 договору доповнили п.3.14, згідно з яким відповідач відповідно до пункту 4.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, із змінами внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 27.03.2012 №131, оплачує позивачу за середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення відповідача або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на його території, у мережі водовідведення позивача, як при загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, із розрахунку відповідно до п.п. 4.10 - 4.13 Правил.
Пунктами 3.15, 3.16 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено, що розрахунок між сторонами за обсяги наданих послуг здійснюється відповідно до тарифів затверджених рішенням Новокаховської міської ради № 57 від 11.02.2011, що складає суму 5,24 грн. за 1м3 стоків. Відповідач зобов'язався отримувати один раз на квартал у позивача рахунок за об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території, до 15-х чисел наступних місяців: січня, квітня, липня, жовтня та повністю оплатити його до 30 числа, незалежно від претензій.
Відповідно до п.7 додаткової угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору №1009 від 01.12.2008.
Судами встановлено, що 07.06.2013 представниками позивача проведено обстеження об'єкту відповідача та складено відповідний акт з визначенням території, з якої атмосферні опади неорганізовано потрапляють у систему каналізації.
Згідно здійсненого розрахунку обсяг снігових і дощових вод, які неорганізовано потрапляли до міської каналізації у період дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів на території відповідача за період січень 2013 року - грудень 2014 року, склав 5993 куб. м.
Для розрахунку плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів (в тому числі за додаткові обсяги стічних вод, що утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт з території підприємства та надійшли до міської каналізації) позивач застосовував тариф на водовідведення, який становив у січні 2013 року - вересні 2013 року - 5,50 грн. з ПДВ; у жовтні 2013 року - лютому 2014 року - 5,92 грн. з ПДВ; у березні 2014 року - червні 2014 року - 8,63 грн. з ПДВ; у липні 2014 року - 8,63 грн. з ПДВ, у серпні 2014 року - грудні 2014 року - 7,09 грн. з ПДВ.
Враховуючи загальну вартість послуг по прийманню стічних вод, що надходили до міської каналізації у період дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів відповідача, позивачем протягом січня 2013 року по грудень 2014 року нараховано до сплати 40978,12 грн. з ПДВ.
Судами також встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.11.15 у справі № 923/1475/15, за позовом відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до комунального підприємства "Міський водоканал" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення № 1009 від 01.12.2008 було відмовлено. Цим рішенням суду було встановлено, що додаткову угоду № 1 до договору було укладено 11.11.2013.
На виконання умов договору, позивач виставив для оплати відповідачу за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року такі рахунки: рахунок № 9287 від 18.12.2015 на суму 15874,03 грн. за листопад 2013 року по лютий 2014 року та за березень 2014 року по червень 2014 року; рахунок № 7687 від 22.10.2014 на суму 5073,70 грн. за липень 2014 року та серпень 2014 по вересень 2014 року; рахунок № 550 від 19.01.2015 на суму 6232,11 грн. за жовтень 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 27179,84 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що розрахунок плати за скидання відповідачем стічних вод у міську каналізацію за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року у розмірі 27179 грн. 84 коп. є вірним та обґрунтованим.
Між тим, апеляційний суд без перевірки обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, прийняв та послався у своїй постанові на додатковий доказ - довідку Херсонського обласного центру з гідрометеорології від 14.01.2016 № 37-03/1-04/76.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Отже у порушення наведеної норми права суд апеляційної інстанції без перевірки обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, та без наведення своїх висновків з цього питання у процесуальному документі, незаконно послався на вказану довідку як доказ у справі, та поклав її в основу своєї постанови.
Крім того, взявши до уваги довідки Каховської гідрометеорологічної обсерваторії за певний період та довідку Херсонського обласного центру з гідрометеорології від 14.01.2016 № 37-03/1-04/76, апеляційний суд в порушення вимог статей 47, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України не дослідив їх належним чином у сукупності, не перевірив їх за змістом щодо кількості видів опадів та періоду за який вони утворилися, та не мотивував, які з цих довідок він бере до уваги, а які відхиляє, у зв'язку з чим, дійшов передчасного, а відтак і незаконного висновку про те, що позов про стягнення з відповідача боргу в розмірі 27179,84грн., підлягав частковому задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 47, частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно вимог статті 84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно статті 105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.
Відповідно до пунктів 2.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Вирішуючи спір у даній справі, в порушення наведених норм права апеляційний суд не врахував, що п.3.16 договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони визначили тариф згідно з яким здійснюється розрахунок між ними за обсяги наданих послуг, однак із змісту постанови апеляційного суду не вбачається, що тариф визначений сторонами у договорі є таким, який був застосований позивачем при здійсненні розрахунку суми заборгованості за спірний період та на підставі якого суд стягнув відповідну суму. Отже суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив висновків місцевого господарського суду, не дослідив який тариф було застосовано при визначенні розміру заборгованості по кожному із періодів, та чи підлягав він застосуванню у спірних правовідносинах.
Разом з тим суд апеляційної інстанції не дослідив таку обставину, як розмір тарифу, який діяв до дати укладення додаткової угоди, оскільки з її укладанням сторони фактично змінили ті умови договору, які були визначені розділом 6 договору.
В той же час у касаційній скарзі особа, що її подала, як на підставу для скасування судових рішень посилається на те, що суди не врахували, що у наданому позивачем розрахунку за листопад 2013 року ним розраховано обсяги стоків за цілий місяць, які суд задовольнив у сумі, визначеній у такому розрахунку, залишаючи при цьому поза увагою ту обставину, що згідно з рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.11.15 у справі № 923/1475/15 було встановлено, що додаткова угода № 1 до договору була укладена сторонами 11.11.2013.
Також відповідач у письмових поясненнях, поданих суду апеляційної інстанції і ці доводи повторюються у касаційній скарзі, вказував на те, що 25.12.2014 сторони зі справи уклали новий договір про надання послуг з водовідведення, у зв'язку з чим спірним періодом визначення обсягу стоків слід вважати проміжок часу з 11.11.2013 по 25.12.2014, але даним доводам відповідача, як слідує із змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції ніякої оцінки не дав.
При цьому суд першої інстанції задовольнивши клопотання позивача про уточнення позовних вимог на суму 27179,84 грн., дійшов висновку про задоволення позову у вказаному розмірі, однак у рішенні вказав про те, що позов задоволено частково, а в іншій частині позову відмовив.
Разом з тим, із судових рішень не вбачається у якій саме частині у позові, а відтак у яких вимогах, було відмовлено.
Таким чином в порушення приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України свій висновок в частині відмови в позові, з урахуванням остаточних вимог позивача, суд належним чином не мотивував. Дану обставину не було досліджено апеляційною інстанцією під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
Згідно приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи що суд апеляційної інстанції не виконав у повному обсязі покладених на нього, як на суд апеляційної інстанції, обов'язків, визначених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати функції суду апеляційної інстанції, постанова цього суду, з урахуванням ст.ст.1115, 1117 цього кодексу, підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду для виконання приписів статті 101 вказаного кодексу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі Господарського суду Херсонської області №923/1202/15, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді В.С. Божок
А.Г. Полянський