29 вересня 2016 року Справа № 876/4414/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень,
ОСОБА_1 02.11.2015 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати таким, що ОСОБА_1 дійсно пред'являлись до виконання Управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 17.01.2015 року виконавчий лист №2а-419/2011, виданий Шевченківським районним судом 20.06.2012 року та 03.02.2015 року виконавчий лист №2а-69/2011, виданий Шевченківським районним судом 02.08.2012 року; визнати неправомірними дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 12.10.2014 року №48968792, №48968853; скасувати постанову Головного територіального управління юстиції у Львівській області та забов'язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по даній справі.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано таким, що ОСОБА_1 дійсно пред'являлись до виконання Управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 17.01.2015 року виконавчий лист №2а-419/2011, виданий Шевченківським районним судом20.06.2012 року та 03.02.2015 року виконавчий лист №2а-69/2011, виданий Шевченківським районним судом 02.08.2012 року та скасовано постанови Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 12.10.2014 року №48968792, №48968853.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне територіальне управління юстиції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки виконавче провадження за вказаними виконавчими документами закінчено, а отже не може бути розпочате знову без передбачених законом підстав.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (далі - ЄДРВП) та відміткам на виконавчому документі виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-419/2011 та виконавчого листа №2а-69/2011 закінчено 14.08.2014 року на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Інформації про скасування вказаних постанов в адміністративному чи судовому порядку сторонами не надано.
17.01.2015 року ОСОБА_1 повторно звертався до відповідача з виконавчим листом №2а-419/2011, який йому був повернутий без відміток про його прийняття або виконання та 30.01.2015 року повторно звертався з виконавчим листом №2а-59/2011, який йому також був повернутий без відміток про його прийняття або виконання.
Пізніше, позивач знову звернувся з вказаними виконавчими листами, на підставі чого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 12.10.2015 року винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, які оскаржуються в даній справі.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої виходив з того, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не було вжито всіх заходів спрямованих на примусове виконання рішення суду. Зазначив, що державний виконавець не організував виконання ВП №48968792 та ВП №48968853 згідно наданих йому повноважень.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
У відповідності до пунктів 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені статтею 26 Закону.
Згідно з цією статтею державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому повторне звернення з виконавчим документом не вказане в законі як така підстава.
Згідно пункту 3.18.1. Інструкції з організації примусового виконання рішення затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року при завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документ ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми. якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору.
Згідно відповідної відмітки, виконавчий документ пред'являвся до виконання 10.06.2014 року, про що винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені законами України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VІ), постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі - Порядок).
Відповідно до п. З Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 - рішення (виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року) подаються до органів державної виконавчої служби (управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі) за місцезнаходженням боржника для проведення обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Як видно із матеріалів справи позивач звертався із заявами від 13 січня 2015 року про прийняття на примусове виконання у вказаному вище Порядку виконавчого листа № 2а-419/2011 та від 30 січня 2015 року про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 2а-69/2011.
Згідно повідомлень відповідача виконавчий лист № 2а-419/2011 та виконавчий лист №2а-69/2011 на підставі п. 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 прийняті для обліку та включені до першої черги задоволення вимог.
Дані про рішення від 20.06.2012 року (виконавчий лист2а-419/2011) внесені до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за №2188
Дані про рішення від 02.08.2012 року (виконавчий лист 2а-69/2011) внесені до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за №2490.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що виконавчі листи № 2а-419/2011 та № 2а-69/2011 не підлягають виконанню відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки наявний чітко визначений порядок та процедура виконання даної категорії рішень згідно статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для повторного відкриття виконавчого провадження, відмова відповідача у такому відкритті є правомірною та не жодним чином не порушила права ОСОБА_1
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 160, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року у справі №466/9123/15-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_2
Постанова у повному обсязі складена 04.10.2016 року.