29 вересня 2016 р. Справа № 876/5898/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
представника відповідача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
08 травня 2012 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 22 березня 2012 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що правочини товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» з його контрагентами укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених законодавством, а висновки відповідача про порушення ним норм податкового законодавства не ґрунтуються на об'єктивному аналізі господарських операцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позов задоволено з посиланням на недоведеність податковим органом наявності ознак недобросовісності у діях позивача при виконанні господарських операцій зі спірними контрагентами та відображенні у податковому обліку наслідків виконання цих операцій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № НОМЕР_2 від 22 березня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» за платежем податок на додану вартість в сумі 163760 грн., в тому числі 153446 грн. - основного платежу та 10314 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 22 березня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 383672,94 грн., в тому числі 334129,44 грн. - основного платежу та 49543,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також в апеляційній скарзі зазначено, що існують вироки Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року, яким засуджено керівника ПП «Воллі» за здійснення фіктивної підприємницької діяльності (ст. 205 КК України) та використання завідомо підроблених документів (ст. 358 КК України) та від 06 листопада 2013 року, яким засуджено керівника ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» за ст. 367 ч. 2 КК України, тобто неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що ДПІ у Жовківському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «ВПТК АВЕРС», ТзОВ «Істріан», ТзОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія Галторгсервіс», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «Екоенергобуд», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Торговий дім «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Воллі» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої було складено акт від 07 березня 2012 року № 339/230/33169349.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Жовківському районі було винесено податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» з податку на додану вартість в сумі 330748,75 грн., з яких 273437 грн. зобов'язання за основним платежем, 40311,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток на суму 744852, 50 грн., з яких 695309 грн. зобов'язання за основним платежем, 49543,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та їх склад.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно з п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).
Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Встановлено, що позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «ВПТК АВЕРС», ТзОВ «Істріан», ТзОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія Галторгсервіс», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «Екоенергобуд», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Торговий дім «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К» представлено належним чином оформлені первинні документи -договори, видаткові та податкові накладні, акти на підтвердження виконання робіт, докази оплати та ін.
Натомість, ДПІ у Жовківському районі не представлено доказів про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди щодо правовідносин з вказаними контрагентами.
Суд першої інстанції вірно вказав, що виявлена розбіжність між даними податкового обліку платника та його контрагентів не утворює складу податкового правопорушення та не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника. Податкове законодавство не пов'язує право останнього на податковий кредит та витрати з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.
Твердження відповідача про протиправний характер діяльності ПП «Львівкомфортгруп-К», яка полягала у сприянні іншим платникам в одержанні податкової вигоди, мають характер припущень; до того ж, відповідачем не доведено впливу цього факту на правовідносини між розглядуваним постачальником та позивачем у справі.
Вказане свідчить, що господарські операції із контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.
Варто також зауважити, що вказана обставина встановлена та узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 12 серпня 2015 року у цій справі.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи по епізоду за операціями позивача з приватним підприємством «Воллі».
Також встановлено, що вироком Сихівського районного суду міста Львова від 26 грудня 2012 року у кримінальній справі № 1319/5265/2012 по обвинуваченню директора та власника приватного підприємства «Воллі» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205 (фіктивне підприємництво), 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України.
Вищевказаним вироком встановлено, що названим підприємством не виконувалися будь-які операції з постачання товарів, робіт, послуг; фактична діяльність приватного підприємства «Воллі» полягала в оформленні штучного номінального документообігу з метою імітації виконання господарських операцій та створення завдяки цьому схеми мінімізації податків та умов для конвертації безготівкових коштів у готівку.
Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.
З огляду на встановлені вироком суду обставини, які свідчать про те, що контрагент позивача - ПП «Воллі» був створений з метою здійснення протиправної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій та оформленні на такі операції первинних документів з метою незаконного відображення таких операцій у податковій звітності задля безпідставного формування податкових зобов'язань, суд приходить до висновку щодо безпідставного формування позивачем валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту за такими операціями.
Наведене у сукупності із встановленими вироком обставинами вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та свідчить про відсутність підстав для відображення їх позивачем у своїй податковій звітності, що в свою чергу свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень в частині господарських операцій з приватним підприємством «Воллі».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2013 року (справа № 1319/10811/2012) та вирок Сихівського районного суду міста Львова від 07 листопада 2014 року (справа № 464/6266/14-к) не можуть братися до уваги, оскільки такими не встановлено порушень щодо господарських операцій які охоплені актом перевірки № 339/230/33169349 від 07 березня 2012 року та, відповідно, такі не можуть бути доказами порушень подальшого відображення господарських операцій у податковій звітності підприємства.
Відповідачем не подано доказів правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині господарський операцій позивача з ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «ВПТК АВЕРС», ТзОВ «Істріан», ТзОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія Галторгсервіс», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «Екоенергобуд», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Торговий дім «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К». Водночас, ДПІ у Жовківському районі надано докази правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень в частині взаємовідносин позивача з ПП «Воллі».
На вимогу суду першої інстанції відповідачем було представлено розрахунок донарахованих грошових зобов'язань в розрізі контрагентів, відповідно до якого відповідачем донараховано податковим повідомленням-рішенням від 22 березня 2012 року № НОМЕР_1 грошові зобов'язання по податку на прибуток за операціями з ПП «Воллі» в сумі 361179, 56 грн., а податковим повідомленням-рішенням від 22 березня 2012 року № НОМЕР_2 по податку на додану вартість в сумі 149988,75 грн., в тому числі основне зобов'язання 119991,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 29997,75 грн., відтак в цій частині вказані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року в справі № 2а-3928/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
ОСОБА_3
Ухвалу складено в повному обсязі 04 жовтня 2016 року.