29 вересня 2016 р. Справа № 876/5714/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.
секретаря судового засідання Гелецького П.В.
з участю осіб:
позивача по справі: не з'явився
відповідача по справі: представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_3 в березні 2016 року звернувся з позовом в суд до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в якому просив скасувати постанову Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №29 від 24 березня 2016 року про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2016 року в справі №461/2204/16а адміністративний позов було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2016 року в справі №461/2204/16а та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що в чергове судове засідання призначене на 06 червня 2016 року надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням в місті Харкові, яка складена поштовим відділенням зв'язку 04.06.2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч.2 ст. 33 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Частиною 1-4 ст. 35 КАС України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.
Статтею 36 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається день заповнення розписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу, підприємства, установи, організації.
За змістом статей 128, 155 КАС України необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та без його заяви про розгляд справи за його відсутності.
Повторною є друга поспіль неявка позивача, за умови, що він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання призначене на 06 червня 2016 року позивач повторно не з'явився, проте на адресу суду першої інстанції позивачем направлена телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням в місті Харкові, яка прийнята Львівською філією ВАТ «Укртелеком» 04 червня 2016 року (а.с. 45).
Таким чином, повторність в даній ситуації не має місце, так як позивач повідомив про неможливість прибути в судове засідання з поважних причин і таке повідомлення отримане відділенням зв'язку завчасно.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, останній виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» суд вказав, що положення стосовно сплати державного мита для подачі скарги та про забезпечення сторін у справі копіями цієї скарги слугує меті забезпечення належного адміністрування правосуддя. Сторони, яких це стосується, можуть резонно сподіватися що ці правила будуть реалізовуватись на практиці. Не дивлячись на це, такі правила чи їх застосування не повинно радикально позбавляти сторін у справі можливості скаржитись до суду.
Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).
В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
З огляду на наведене апеляційні вимоги підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на продовження розгляду.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.199, ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2016 року в справі №461/2204/16а - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді Р.В. Кухтей
ОСОБА_4
Повний текст виготовлено 03.10.2016 року