Справа №461/4315/16-ц>
Іменем України
29 вересня 2016 року
Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді - Радченка В.Є.
при секретарі - Мисько С.
з участю:
позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
представника відповідачки - ОСОБА_3
представника органу опіки та
піклування Галицької районної
адміністрації Львівської міської ради - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, стягнення моральної шкоди, визначення способу участі у вихованні дитини -
01.07.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, стягнення моральної шкоди, визначення способу участі у вихованні дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням суду від 01.03.2012 року між ним та відповідачкою був розірваний шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Протягом усього часу від розірвання шлюбу позивач постійно займався вихованням дитини. Останнім часом ОСОБА_2 значно обмежила спілкування з дитиною та участь у її вихованні. Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 02.06.2015 року були встановлені дні та час спілкування батька з дитиною. Однак, як зазначає позивач, відповідачка незважаючи на вказане розпорядження усуває його від участі у вихованні дочки.
Після доповнення позовних вимог ОСОБА_1 просить суд:
1) зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, участі у вихованні дочки, забезпечивши виконання розпорядження голови Галицької райадміністрації ЛМР від 02.06.2015 року, виконання вимог ст. 157 СК України щодо спільного вирішення питань виховання дитини шляхом особистих зустрічей сторін;
2) стягнути з відповідачки на його користь у відшкодування моральної шкоди суму 50000,00 грн.;
3) визначити позивачеві дні та години зустрічей з дочкою ОСОБА_5 щонеділі з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., на час канікул у навчальному закладі, де навчається дитина, дозволити забирати дочку за місцем проживання позивача з ночівлею, а також за попередньою згодою з відповідачкою оздоровлювати дитину за межами м. Львова.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що йому ніхто перешкод у спілкуванні з дочкою не чинить, однак, дитина зазнає впливу зі сторони матері та баби, після чого її (дитини) ставлення до нього погіршується.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Суду пояснили, що ніхто не чинить ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною. За рішенням органу опіки та піклуванні були визначені дні та години побачень з батьком. Відповідно до даного рішення ОСОБА_1 забирав дочку до себе. Однак, цього року дитина самостійно почала уникати часу проведення з позивачем, плаче, коли розуміє, що батько дзвонить домовлятися про зустріч. З травня 2016 року дитина відмовляється зустрічатися з батьком.
Крім того, як вказує представник відповідача, позивачем не надано доказів чинення йому перешкод. Якщо дитини не бажає спілкуватися з батьком, позивачка не може її змушувати це робити.
Представник органу опіки та піклування - Галицької районної адміністрації ЛМР зазначила, що звернень позивача до органу з приводу наявності перешкод у спілкуванні з дитиною не було. Вважає за можливе встановлення судом днів, годин та способу участі батька у вихованні дитини.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 01.03.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками немонолітної дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаним судовим рішенням шлюб між сторонами по справі розірваний.
Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації ЛМР № 204 від 02.06.2015 року ОСОБА_1 встановлені дні та години зустрічей з донькою: щотижня у вівторок, середу та четвер з 12 год. до 20 год. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у зустрічах та спілкуванні з дитиною.
Згідно зі ст. 157 Сімейного Кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до норм статті 159 Сімейного Кодексу України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіку та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення належних умов для цього.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ), та ч. 7 і ч. 8 статті 7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідачка є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час відповідачка з дитиною проживають окремо від позивача.
За встановлених обставин, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що ОСОБА_2 своєю поведінкою, як мати, чинить будь-які перешкоди у спілкуванні та зустрічах батька з дочкою.
Тому, у задоволенні вимоги щодо зобов'язання позивачки усунути перешкоди у такому спілкуванні суд відмовляє.
Не є такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки суми у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У зв'язку з тим, що суд не встановив наявності вини ОСОБА_2 та самих фактів перешкоджання батькові спілкуватися з дитиною, що підтвердив і сам позивач в судовому засіданні, підстави для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди відсутні.
В той же час, у зв'язку зі зверненням позивача з даним позовом, суд вважає, що сторони не дійшли остаточної згоди щодо участі батька у вихованні дитини та способів спілкування з дочкою.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в інтересах дитини встановити ОСОБА_1 години та дні зустрічей з дитиною, спосіб його участі у оздоровленні неповнолітньої ОСОБА_5
У зв'язку із частковим задоволенням позову та відсутністю вимог щодо розподілу судових витрат, суд не вирішує питання стягнення сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись ст. 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, стягнення моральної шкоди, визначення способу участі у вихованні дитини - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 наступні дні та години зустрічей з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 щонеділі з 10.00 до 19.00; на час канікул у навчальному закладі дозволити ОСОБА_1 за попередньою згодою з матір'ю дитини, забирати доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання з ночівлею, а також за попередньою згодою з матір'ю дитини оздоровлювати дитину, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за межами м. Львова.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.Є. Радченко