Справа №461/4401/16-а>
Іменем України
29 вересня 2016 року
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі Мисько С.М.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1
представниці позивачки ОСОБА_2
представниці відповідача Андріїв Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 16.06.2016 р., зобов'язання органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської вчинити дії, -
06.07.2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 16.06.2016 р., зобов'язання органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської вчинити дії.
Вимоги адміністративного позову ОСОБА_5 мотивувала тим, що вона є опікуном своєї онуки ОСОБА_6, яка розпорядженням Франківської районної адміністрації ЛМР визнана дитиною - сиротою. Мати дитини (дочка позивачки) ОСОБА_7 померла після пологів у 2013 році. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.11.2015 року визнано батьківство ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_6
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не брав участь у вихованні дитини, не цікавився дочкою позивачка звернулася до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - ГРА ЛМР) із заявою про надання висновку щодо позбавлення останнього батьківських прав. Заява була розглянута 16.06.2016 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ГРА ЛМР та за результатами її розгляду прийняте рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.
Позивач вважає рішення комісії ГРА ЛМР протиправним та після уточнення (доповнення) позовних вимог просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 16.06.2016 року;
2) зобов'язати орган опіки та піклування (ГРА ЛМР) обстежити умови проживання малолітньої ОСОБА_8 та її батька ОСОБА_4 та скласти відповідний акт;
3) зобов'язати орган опіки та піклування (ГРА ЛМР) на підставі відомостей, отриманих в результаті обстеження умов проживання скласти висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_8
Позивач та її представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ГРА ЛМР проти задоволення позову заперечувала. Суду пояснила, що рішення комісії з питань захисту прав дитини райадміністрації є дорадчим органом та лише надає висновок для прийняття рішення щодо позбавлення батьківських прав судом.
Третя особа ОСОБА_4 до суду не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до свідоцтва про народження матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_7 (а.с.6).
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.7).
Розпорядженням франківської РА ЛМР № 135 від 05.04.2013 року ОСОБА_6 надано статус дитини-сироти (а.с.8). А розпорядженням № 279 від 15.07.2013 року над малолітньою ОСОБА_6 встановлено піку, призначено ОСОБА_5 опікуном дитини (а.с.9).
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.11.2015 року визнано батьківство ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_6 (а.с.10). Рішення набрало законної сили 24.05.2016 року.
Згідно з листом ГРА ЛМР від 21.06.2016 року № 3109-52, ОСОБА_5 звернулася до адміністрації із заявою про надання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6 Рішенням комісії з питань захисту прав дитини ГРА ЛМР від 16.06.2016 року визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_4 позбавлення батьківських прав.
Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_5 щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини від 16.06.2016 року, суд враховує наступні вимоги закону.
Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку визначено у Законі України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Відповідно до ст. 1 цього Закону здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
Водночас механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, врегульований Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Згідно із п. 1, 2 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року, комісія з питань захисту прав дитини є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.
Оцінюючи наведені доводи суд зазначає, що в рамках цієї адміністративної справи не вирішується питання про наявність підстав для позбавлення позивача батьківських прав, що є виключною компетенцією цивільного суду. Так само оскаржуване рішення Комісії не є рішенням про позбавлення (непозбавлення) батьківських прав, а наданий на підставі нього висновок є доказом у цивільній справі, оцінку якому суд надаватиме поряд з іншими доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, юридичним актом, який може бути оскаржений в судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єкта цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Рішення Комісії, як колегіального дорадчо-консультативного органу, має рекомендаційний, а не обов'язковий характер і тому, на переконання суду, не може вважатися правовим актом індивідуальної дії, яким порушуються ті права та інтереси позивача, захист яких може бути здійснений саме адміністративним судом.
Відтак, у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини від 16.06.2016 року слід відмовити.
Щодо вимог ОСОБА_5 зобов'язати орган опіки та піклування (ГРА ЛМР) обстежити умови проживання малолітньої ОСОБА_8 та її батька ОСОБА_4 та скласти відповідний акт; на підставі відомостей, отриманих в результаті обстеження умов проживання скласти висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, суд бере до уваги наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Виходячи з наведеного вбачається, що вимоги позивача щодо зобов'язання органу опіки та піклування вчинити певні дії з метою здобуття позивачем доказів для звернення з позовом про позбавлення батьківських прав, можуть бути розглянуті ГРА ЛМР в рамках правового регулювання Сімейного кодексу України. Тому, такі правовідносини є сімейними.
За таких обставин, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не має усіх невід'ємних ознак публічно-правового спору. Визначена ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі в частині вимог про зобов'язання органу опіки та піклування (ГРА ЛМР) обстежити умови проживання малолітньої ОСОБА_8 та її батька ОСОБА_4 та скласти відповідний акт; на підставі відомостей, отриманих в результаті обстеження умов проживання скласти висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.
Керуючись ст. 159-163, 167, 267 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 16.06.2016 р.
Закрити провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про зобов'язання органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської вчинити дії.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. В разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Радченко В.Є.