Справа № 418/179/16-к
Провадження № 11-кп/782/162/16
29 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
неповнолітнього
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Міловського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року, яким засуджений
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Мусіївка Міловського району Луганської області, громадянин України, з середньою освітою, студент Великоцької ДНЗ «Луганської професійної освіти», не одружений, не судимий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1
за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, якщо не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього зобов'язання.
Відповідно до ст.104 КК України покладено зобов'язання: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід не обирався.
Доля речових доказів по справі вирішена.
Вказаним вироком також засуджений ОСОБА_9 , на вирок у відношенні якого апеляційні скарги не подані.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що у лютому 2015 року, точної дати встановити не має можливості, в с.Мусіївка Міловського району Луганської області неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вступили між собою у попередню змову для викрадення чужого майна. Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, групою осіб, прийшли до ферми, яка належить ОСОБА_11 , де ОСОБА_10 відчинив вхідні двері, які не мали запорів, другі відкрив ключем, оскільки знав де вони знаходяться. Проникнувши до приміщення ферми, викрали майно на загальну суму 12 510 гривень 90 коп., після чого з місця злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вищезазначену суму.
В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить вирок змінити в бік пом'якшення. Вважає, що суд розглянув справу однобічно, не врахувавши всіх обставин та не застосував ст.69 КК України, що призвело до призначення надто суворого покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки за своїм розміром воно є явно несправедливим з точки зору суворості і підлягає зміни в бік пом'якшення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, захисника ОСОБА_6 та неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вирок підлягає зміні на підставі ст.404 КПК України з наступних підстав.
Винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення повністю доказана сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України.
Доказанність вини та правильність кваліфікації дій не заперечується і в апеляційній скарзі.
При призначенні покарання, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який за місцем мешкання характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання своєї провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та призначив покарання з застосуванням ст.75 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання вимог ст.69 КК України, а тому доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 та 2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як слідує з постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 25 лютого 2015 року (а.с.216-219) заступником начальника Міловського відділу Старобільської місцевої прокуратури ОСОБА_12 виділено з матеріалів кримінального провадження № 12015130490000064 від 26.05.2015 року, матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Разом з тим, в порушення вимог вищезазначеної правової норми, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку, в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначив, що неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоїли крадіжку чужого майна за попередньою змовою осіб, з проникненням до приміщення ферми, чим порушив вимоги ч.1 ст.337 КПК України, оскільки вийшов за межі судового розгляду так як відносно ОСОБА_10 не було висунуте обвинувачення і судовий розгляд не проводився.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним в мотивувальній частині вироку з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключити вказівку на « ОСОБА_10 », зазначивши «особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження».
Таким чином, на підставі ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підлягає зміні відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.408 КПК України.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Міловського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на підставі ст.404 КПК України змінити:
в мотивувальній частині з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключити вказівку на « ОСОБА_10 », зазначивши «особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження».
В іншій частині вирок залишити без змін.
Апеляційну скаргу законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та на неї можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.
Головуючий -
Судді: