Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - Дронська І.О.
Справа № 414/412/16-ц
Провадження № 22ц/782/712/16
21 вересня 2016року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного
суду Луганської області в складі:
головуючого Дронської І.О.
суддів: Єрмакова Ю.В., Яреська А.В.,
за участю секретаря Коротенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 08 серпня 2016року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 4674,80грн.
У березні 2016року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що відповідач ОСОБА_3, що є його сусідом та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, самовільно та з умислом організував стік дощових вод, води з душу та від мийку свого автомобіля, у порушення санітарних та земельних нормативів, а саме через канаву біля межового паркану, який виконав позивач глибиною 500мм, внаслідок чого відбувся підмив стовпового паркану і від чого паркан нахилився на 45градусів. Позивач зазначає, що установлений ним паркан, який відділяє та розмежовує дві сусідні земельні ділянки, є межовою спорудою та межовим знаком. Внаслідок підмиву від зазначених стоків утворилась канава глибиною 500мм та шириною 400мм до стовпів паркана, які підмилися, нахилилися разом із парканом, що потягло руйнування стіни з шиферу, яка стримувала ґрунт на ділянці позивача. Комісією ОСОБА_4 міської ради було складено ОСОБА_4 від 24.01.2014року, яким визнано порушення ОСОБА_3 санітарних і земельних нормативів та рекомендовано ОСОБА_3 облаштувати вигрібну яму та виконати відвід стічної та дощової води у середині своєї присадибної ділянки та відремонтувати підмитий паркан до 01.04.2014року, що відповідачем виконано не було. На початку 2015року позивач з цього питання звертався до міської ради та отримав відповідь про необхідність звертатися до суду. У період з 06-00годин 09.03.2016року до 16-00годин 10.03.2016року відповідач самовільно та з умислом з метою завдання позивачу шкоди розібрав 5м.п. межового паркану, що похилився, витяг один стовп з азбестової труби, розібрав підпорну стіну з шиферу та все це викинув на перекопаний город позивача, чим завдав останньому матеріальну шкоду у сумі 2277,00грн. та вчинив злочин, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу. Позивач вважає, що як потерпілий від кримінального правопорушення, має право на відшкодування завданої відповідачем матеріальної та моральної шкоди. Просив за вчинення злочинних дії притягнути відповідача ОСОБА_3 за порушення санітарних норм, знищення межових знаків та завдання матеріальної шкоди в сумі 3874,80грн. стягнути з відповідача завдані матеріальну шкоду в сумі 3874,80грн., моральну шкоду - 800грн. Ухвалити окрему ухвалу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 08 серпня 2016року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 4674,80грн. відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Відповідач, якого було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини суду не повідомив, заяв від останнього про відкладення розгляду або розгляд справи за його відсутності до апеляційного суду не надійшло.
Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі відповідача.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування
норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
ОСОБА_5 зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач мешкає за адресою: Луганська обл., м.Кремінна, вул.. Мельничка ( колишня Ворошилова), буд.29. ОСОБА_5 ОСОБА_6 міської ради земельні ділянки №№ 28,29 по вул.. Мельнічній в м.Кремінна мають похилий рельєф до вул..Родникової з близько залягаючими ґрунтовими водами. З боку садиби №28 понад парканом проходить стічна канава. Дворові туалети на обох земельних ділянках розміщені з порушенням санітарних норм. Комісією рекомендовано відповідачу обладнати стічну канаву в середині своєї земельної ділянки, облаштувати вигрібну яму та відремонтувати пошкоджений паркан.
ОСОБА_5 листу ОСОБА_4 міської ради під парканом з боку ділянки №28 по вказаній вулиці прокопана стічна канава, при цьому межові знаки не порушено. Власники мають право спільно використовувати паркан, який відокремлює суміжні земельні ділянки, якщо ознаки не вказують на те, що паркан належить одному з сусідів. У разі зацікавленості одного з сусідів у паркані він може бути ліквідований або змінений без його згоди. ОСОБА_5 зведеному розрахунку, що виконаний позивачем, як спеціалістом, вартість відновлювальних робіт паркану складає 2210грн.
Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано доказів наявності вироку суду, за яким відповідач був би визнаний винним у вчиненні злочину щодо знищення майна, як і не надано доказів щодо знаходження у власності позивача зруйнованого паркану на межі земельних ділянок. Зведений розрахунок вартості будівельних робіт, виконаний позивачем, який є зацікавленою особою по справі, та наявність у позивача кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, а саме технічний нагляд за будівництвом будівель та споруд, не надає позивачеві повноважень на здійснення розрахунків та визначення вартості завданої шкоди у якості спеціаліста по справі, у якій він є позивачем. У судовому засіданні позивач, як особа, що наділена відповідними процесуальними правами, з клопотанням про проведення експертизи з будь-яких питань щодо визначення розміру шкоди та тієї особи, що їх завдала, не звертався. Отже докази на підтвердження наявності матеріальної шкоди та того, що саме діями відповідача завдана шкода позивачу, суду не надано. ОСОБА_4 міської ради підтверджено, що саме межові знаки не порушено, що дає підстави суду вважати, що даний паркан не є межовим знаком, а є огорожею певної земельної ділянки, а саме №29. З позовними вимогами про вирішення земельного спору в рамках спеціального законодавства позивач до суду не звертався, а тому судом не розглядались.
На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки цей висновок відповідає встановленим обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України суд першої інстанції у повній мірі визначив предмет доказування у даній справі та зазначив мотиви, з яких суд вважав необгрунтованими позивачем обставини щодо вчинення відповідачем злочину, яким позивачеві завдано матеріальну та моральну шкоду, а також належності позивачеві на праві власності спірного паркану, розміру завданої матеріальної шкоди, зруйнування відповідачем межових знаків між земельними ділянками №№ 28,29 по вул. Мельничній, м.Кремінна.
Як вважається з доводів позовної заяви позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 вчинив злочин та він, як потерпілий від кримінального правопорушення, має право на відшкодування завданої відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
Між тим, як було встановлено колегією суддів та підтверджено у судовому засіданні апелянтом, кримінальне провадження щодо відповідача закрито, а тому позивач у цій справі не може вважатися потерпілим від злочину та особою, яка має право на відшкодування завданої злочином шкоди.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що позивачем конкретно зазначено винну особу у зруйнуванні паркану та межових знаків - відповідача по справі, про що, як вважає позивач, прямо зазначено у ОСОБА_6 міської ради від 24.01.2014року, де прямо вказано на те, що ОСОБА_2 усвідомлюючи свої незаконні дії порушив санітарні та містобудівельні нормі України та з його вини відбулося знищення межового знаку.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним доводом, оскільки судом першої інстанції у достатній мірі було досліджено зазначений ОСОБА_6.
Крім того, колегія суддів вважає, що апелянт суб'єктивно оцінює зміст зазначеного ОСОБА_6 та посилання останнього на цей ОСОБА_6 не відповідає його змісту.
Дійсно, у акті зазначено про наявність порушення санітарних норм, але це порушення стосується того, що стоки стічної канави спрямовані у бік р. Рудникова, що є порушенням санітарних норм, а.с.3.
Щодо знищення межових знаків, то, як вбачається з відповіді ОСОБА_4 міської ради від 29.01.2016року межові знаки між садибними земельними ділянками №№ 28,29 не порушені. Садибні земельні ділянки відмежовані частково шиферним та дощатим щільовим парканом. Паркан має нахил у бік садиби №28 та потребує ремонту. ОСОБА_5 ст..106 Земельного кодексу України витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними, а.с.4.
Досліджені у судовому засіданні ОСОБА_5 від 24.01.2016року та відповідь ОСОБА_4 міської ради від 29.01.2016року не містить висновку про наявність зруйнування паркану, вини відповідача у цьому та порушення останнім межових знаків.
Порушення санітарних норм конкретно відповідачем визначено тільки щодо розміщення дворового туалету від межі сусідньої ділянки №27, але таке саме порушення зафіксовано й відносно позивача, а саме - розміщення дворового туалету від межі сусідньої ділянки №30.
Як вбачається з обставин, викладених у позовній заяві позивачем ОСОБА_2, спір між сторонами виник щодо земельних правовідносин.
Але, як вірно встановлено судом першої інстанції, з позовними вимогами щодо вирішення земельного спору ОСОБА_2 до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції не мав підстав з власної ініціативи змінювати предмет позову ОСОБА_2 - відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та розглядати спір, що витікає із земельних правовідносин.
Також суд першої інстанції з власної ініціативи не має повноважень щодо притягнення відповідача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення санітарних норм, а тому позовні вимоги ОСОБА_7 у цій частині також задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що апелянтом, за доводами апеляційної скарги, не доведена наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то, відповідно до ст..307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд не має повноважень на повернення справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1.ч.1 ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 08 серпня 2016року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 4674,80грн. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий
Судді: