Справа №461/4677/16-ц>
Іменем України
14 вересня 2016 року
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.,
при секретарі Мисько С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1 Ейнат до Першої львівської державної нотаріальної контори, Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Галицький відділ Державної виконавчої служби у м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про зняття арешту з нерухомого майна, -
18.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду від імені позивачів з позовом до Першої львівської державної нотаріальної контори, Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Галицький відділ Державної виконавчої служби у м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про зняття арешту з нерухомого майна.
Свої вимоги мотивував тим, що 27.03.2016 р. померла ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, за яким ОСОБА_1 Ейнат успадковує квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Звернувшись у встановленому законом строк до приватного нотаріуса з метою прийняття спадщини, було з'ясовано, що на все майно ОСОБА_3 накладено арешт. У відповіді на адвокатський запит Галицького відділу Державної виконавчої служби повідомили, що виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_4 у відділі не перебувають та на виконання не надходили. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено адвокатом ОСОБА_2 встановлено, що накладено обтяження - арешт за реєстровим №4423486. З листа-відповіді Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області МВС України, повідомлено, що в результаті подій, які мали місце в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року («ніч гніву») переписки між підприємствами, установами, організаціями у Галицькому ВП ГУНП у Львівській області не збереглися.
Просить суд скасувати арешт, накладений на майно померлої ОСОБА_3, та у рішенні зазначити прізвище «Подвінцева», оскільки саме під таким прізвищем (вказаним помилково) арешт зареєстрований у державному реєстрі.
Позивачі в судове засідання не прибули. У письмовій заяві представник позивачів просив справу слухати без його участі, позов задовольнити. Не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідачі - представники Першої львівської державної нотаріальної контори, Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області до суду не прибули. Відповідачам надіслані судові повістки про час та місце розгляду справи рекомендованим поштовим відправленням. Повідомлення повернуто за закінченням терміну зберігання. Відмова відповідача отримати судову повістку на пошті відповідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження, при розгляді якої Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Судовим розглядом встановлено, що 27.03.2016 р. ОСОБА_3 померла у віці 89 років, що підтверджується Свідоцтво про смерть, актовий запис № 491 виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції серія І-СГ №422357, від 28.03.2016 р. За життя ОСОБА_3 склала заповіт на ОСОБА_1 Ейнат, що посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 Третьої львівської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 2-503, від 30.05.2011 р. За ним ОСОБА_1 Ейнат успадковує квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено встановлено, що на майно ОСОБА_4 (прізвище зазначене з помилкою) А.О. накладено обтяження - арешт за реєстровим № 4423486.
З листа-відповіді Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області МВС України, повідомлено, що в результаті подій, які мали місце в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року («ніч гніву») переписки між підприємствами, установами, організаціями у Галицькому ВП ГУ НП у Львівській області не збереглися.
Відповідно до листа Галицького РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області №67/9129, від 0812.2003 року, районним відділом проведено перевірку та у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 відмовлено. Однак, на даний час будь-які виконавчі провадження стосовно спадкодавця - ОСОБА_3 відсутні.
Доказів того, що ОСОБА_3 була підозрюваною чи обвинуваченою будь-якій кримінальній справі, не надано. Відсутні також докази визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні. Відтак, накладення заборони на належне ОСОБА_3 майно є протиправним та порушує права власності спадкоємців померлої.
Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності на вище вказані автомобілі набуто позивачем у спосіб визначений законом. правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.
Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.
Нормами чч. 1, 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Такі правові регулювання містяться і в ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
В даному випадку в діях власника майна не встановлено неправомірної поведінки при набутті майна; майно належним чином оформлено та отримані правовстановлюючі документи.
Таким чином, з огляду на наведені доводи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. При цьому, у резолютивній частині прізвище померлого спадкодавця судом зазначається як «Подвінцева», оскільки саме під таким прізвищем обтяження майна зареєстроване в державному реєстрі.
У зв'язку з тим, що вимоги щодо розподілу сплаченого судового збору позивачами не заявлено, дане питання судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 212-214, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_1 Ейнат до Першої львівської державної нотаріальної контори, Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Галицький відділ Державної виконавчої служби у м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити у повному обсязі.
Зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_4, яка померла 27.03.2016 року і була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження № 442348, від 30.01.2007 року, зареєстрованого Першою Львівською державною нотаріальною конторою.
Заочне рішення може бути переглянуте Галицьким районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 229 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Відповідно до вимог ст. 232 ч. 2 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України, тобто заочне рішення може бути повністю або частково оскаржено позивачем до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.Є. Радченко