Дата документу Справа № 310/4414/16-к
Провадження № 11-кп/778/1505/16 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 310/4414/16-к
Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 жовтня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за № 12013080130003208 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, з загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 13.07.2011 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року,
в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся у скоєному, має професійну спеціальність, ріс без батька, з однією матір'ю, яка є інвалідом другої групи, вчинив злочин через тяжке фінансове становище, оскільки усі грошові кошти, що він заробляв витрачалися на їжу та ліки для матері. Але з 2011 року (часу вчинення злочину) все усвідомив, офіційно працевлаштувався до фірми «Козацька розвага» торгівельним представником, утворив сім'ю та утримує дружину, малолітню доньку та матір. З огляду на вказане, просить знизити строк покарання до максимально можливого.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який вважав, що судове рішення слід залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2011 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишено у вигляді тримання під вартою. Строку покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з 28.06.2016 року з 13.30 год. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати на користь держави за залучення експерта - 337 грн. 68 коп.
Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, 25 серпня 2011 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 та особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, діючи умисно, обидва повторно, із корисних спонукань, з метою вчинення крадіжки чужого майна, за попередньою змовою між собою, підійшли до бокового люку гаражу № НОМЕР_1 , розташованому біля будинку АДРЕСА_2 , де особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, руками підняв нижню частину люку гаражу, а ОСОБА_6 через утворений отвір проник у середину зазначеного гаражу, де виявив вісім металевих листових плит, які належать ОСОБА_8 вартістю по 500 гривень кожна, які ОСОБА_6 і особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, діючи з єдиним умислом, вирішили поетапно таємно викрасти. Після чого, ОСОБА_6 через утворений отвір передав особі, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, по черзі шість зазначених металевих листових плит, які особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, склав біля гаражу. Після чого ОСОБА_6 і особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, таємно викравши зазначені плити, розпорядились ними на власний розсуд, тим самим спричинили матеріальний збиток ОСОБА_8 на загальну суму 3 000 гривень.
Крім того, 26 серпня 2011 року приблизно о 06 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 і особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, яке належить ОСОБА_8 , запропонували другій особі, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, здійснити крадіжку металевих листових плит разом з ними, на що останній погодився і вони у трьох, діючи умисно, із корисних спонукань, з метою вчинення крадіжки чужого майна, за попередньою змовою між собою, підійшли до бокового люку гаражу № НОМЕР_1 , розташованому біля будинку АДРЕСА_2 , де особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, і ОСОБА_6 руками підняли нижню частину люка гаражу, а друга особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, через утворений отвір проник у середину зазначеного гаража, звідки передав особі, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, і ОСОБА_6 по черзі два зазначені металеві листові плити, які особа, відносно якої вирок суду, набрав законної сили, і ОСОБА_6 склали біля гаражу. Після чого ОСОБА_6 та дві особи, відносно яких вирок суду, набрав законної сили, таємно викравши зазначені плити, розпорядились ними на власний розсуд, тим самим спричинили матеріальний збиток ОСОБА_8 на загальну суму 1 000 гривень, а усього ОСОБА_6 і особами, відносно яких вирок суду, набрав законної сили, завдали матеріальний збиток ОСОБА_8 на загальну суму 4 000 гривень.
Висновки районного суду про наявність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка, та які не оскаржуються в апеляційній скарзі обвинуваченим.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 місцевим судом було враховано, що останній щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується задовільно, стан здоров'я матері, яка є інвалідом 3 групи, а тому суд призначив йому мінімальне покарання у виді позбавлення волі, яке передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та із застосуванням ст. 71 КК України, враховуючи, що він вчинив злочини по даному кримінальному провадженню, в період іспитового строку за попереднім вироком.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що його мати є інвалідом 2 групи є безпідставними, оскільки згідно довідки медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_9 має інвалідність 3 групи безстроково (а.п. 65 об.).
Не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_6 і про те, що він офіційно працює на фірмі «Козацька розвага» торгівельним представником, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь - які дані про це.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для подальшого пом'якшення ОСОБА_6 призначеного місцевим судом покарання, зокрема і у зв'язку з тим, що він ріс без батька, з однією матір'ю, вчинив злочин через тяжке фінансове становище, так як усі грошові кошти, що він заробляв витрачалися на їжу та ліки для матері, з 2011 року (часу вчинення злочину) все усвідомив, утворив сім'ю та утримує дружину, малолітню доньку та матір, оскільки, він вчинив тяжкі корисливі злочини, будучи судимим, на шлях виправлення не встав, про що свідчить те, що ці злочини їм було скоєно в період іспитового строку через один місяць після останнього засудження.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року відносно ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.
Судді: