Дата документу Справа № 317/3669/15-к
Провадження № 11-кп/778/1063/16 Головуючий в 1-й інстанції
Єдиний унікальний № 317/3669/15-к ОСОБА_1
Категорія - ст. 125 ч. 1 КК України Доповідач у 2-й інстанції
ОСОБА_2
04 жовтня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080230001141 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розівка Розівського району Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;
за участю: прокурора ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2016 року,
в апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні зазначає, що незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив декілька злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, а саме 19.06.2015 р. та 02.09.2015 р., суд при призначенні покарання не врахував таку обтяжуючу покарання обставину як вчинення злочину особою повторно. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив злочин невеликої тяжкості щодо своїх близьких родичів, негативно характеризується за місцем проживання, вину не визнав, а пом'якшуючі покарання обставини відсутні, суд призначив обвинуваченому м'яке покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого та наслідкам вчинених ним дій. Також суд, в порушення положень ч. 2 ст. 53 КК України призначив обвинуваченому штраф у твердій сумі, хоча повинен був визначити розмір штрафу у неоподаткованих мінімумах доходів громадян з подальшим зазначенням у гривнях. Тому просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Врахувати в якості обтяжуючої покарання обставини, - вчинення злочину особою повторно.
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 510 грн. Запобіжний захід не обирався.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор та потерпілі підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; обвинувачений заперечував проти апеляційної скарги.
Вислухавши доповідача, учасників провадження, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як зазначено у вироку, 19.06.2015 р., приблизно о 19 год. 30 хв., ОСОБА_6 , знаходячись у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_8 , умисно наніс останній удари двома руками тильною стороною нижньої частини долоні в область передпліччя та грудної клітки, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців на обох плечах, на лівому передпліччі, на передній поверхні грудної клітки справа та лівому стегні, які згідно висновку експерта № 2392 від 23.06.2015 р. у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Крім цього, 02.09.2015 р., приблизно об 11 год. 30 хв., ОСОБА_6 , знаходячись на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_9 , умисно наніс останньому один удар металевим ціпком в область кисті правої руки, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді садна в проекції проксимальної фаланги 3-го пальця правої кисті, яке згідно висновку експерта №3578 від 03.09.2015р. кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, і правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що при призначенні покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі 510 грн., суд не врахував, що останній вину не визнав, злочин вчинив щодо своїх близьких родичів, негативно характеризується, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., суд, за відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, врахував, що ОСОБА_6 вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше не судимий, формально характеризується за місцем проживання, є інвалідом 3 групи.
Враховуючи вищевказане, а також невеликий розмір пенсії, яку отримує обвинувачений, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому судом покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи прокурора про те, що суд необґрунтовано не врахував при призначенні покарання обвинуваченому таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину особою повторно, оскільки ОСОБА_6 вчинив декілька злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, а саме 19.06.2015 р. та 02.09.2015 р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. ст. 91, 92 КПК України серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є і обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання. Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.
Однак на досудовому розслідуванні обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, встановлено не було, ця обставина не була і предметом доказування прокурором в суді першої інстанції при розгляді кримінального провадження, а тому суд обґрунтовано вказав у вироку, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , не встановлено.
При цьому, колегія суддів не враховує роз'яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24. 10.2003 року «Про практику призначення судами покарання», зокрема про те, що суди можуть визнавати обставинами, що обтяжують покарання, які не були зазначені в обвинувальному висновку, оскільки, ця постанова Пленуму Верховного Суду України приймалася під час дії КПК України (1960 року), в якому була відсутня кримінально-процесуальна норма про особистий обов'язок прокурора доказувати ці обставини, на відміну від нині діючого КПК України.
Разом з тим, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді грошової суми штрафу, суд не визначив цей розмір у певній кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є обґрунтованими.
Так, визначаючи розмір штрафу, суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України покарання у виді штрафу призначається не у твердій сумі, а у ставках неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент постановлення вироку, який відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України використовується в розмірі 17 гривень.
Враховуючи, що суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в сумі 510 грн., не визначивши його розмір у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а вирок суду підлягає зміні шляхом визначення суми штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково. Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2016 року відносно ОСОБА_6 змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: