Справа № 405/3945/15-к
1-кп/405/161/15
04 жовтня 2016 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора: ОСОБА_4
адвоката: ОСОБА_5
неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_6
законного представника
неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за кримінальним провадженням №12014120020008836 від 15.10.2014 р. за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Учкудук, Бухарської області, республіка Узбекистан, українця, гр. України, одруженого, працюючого респіраторником 13-го взводу Державного воєнізованого гірничо рятувального загону м. Кіровограда, з вищою освітою, маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_8 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, за наступних обставин.
15.10.2014 року, близько 08.00 год., ОСОБА_8 прийшов до загальноосвітньої школи I-III ступенів № 22, по вул. Лінія 6, буд. 30, с. Гірниче, в м. Кіровограді, з метою з'ясування відносин між його неповнолітнім сином ОСОБА_9 та його однокласниками неповнолітніми ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Перебуваючи на другому поверсі вищевказаної школи, біля навчального класу № 24, ОСОБА_8 зустрів неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . На ґрунті особистих раніше виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_8 виник намір на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, передбачаючи можливість настання негативних наслідків для потерпілого, ОСОБА_8 , правою рукою схопив ОСОБА_6 , за комір куртки, а лівою рукою схопив за комір куртки ОСОБА_10 , після чого їх обох силоміць звів головами, в результаті чого ОСОБА_6 головою ударився об губу ОСОБА_10 . Після цього, утримуючи ОСОБА_10 за куртку лівою рукою, відштовхнув ОСОБА_6 правою рукою, в результаті чого ОСОБА_6 ударився правою стороною голови об бетонну стіну. Згідно висновку експерта № 1163 від 16.10.2014 року у неповнолітнього ОСОБА_6 , маються тілесні ушкодження у виді забою голови та припухлості м'яких тканин в ділянці голови справа, вищеописані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об'єктом (об'єктами), індивідуальні ознаки яких в пошкодженні не відобразились та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд кваліфікує діяння ОСОБА_8 за ч.1 ст.125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, та пояснив, що проблеми у взаємовідносинах між його сином та ОСОБА_11 почалися з першого класу. Поведінкою ОСОБА_11 була шокована і класний керівник, про це вона особисто йому говорила. Вказав, що його син психологічно слабший за ОСОБА_11 , який це відчув і постійно принижував його сина. Це продовжувалось до 6 класу, він також бачив як ОСОБА_12 і ОСОБА_11 били його сина. Пояснив, що його дружина спілкувалась з матір'ю ОСОБА_11 , але та повідомила, що вихованням сина займається батько, також говорила щоб їхній син не провокував нікого. При розмові дружини з батьком ОСОБА_11 той сказав, що у нього син агресор. У жовтні 2014 р. він відчував, що дитина не зможе ходити до школи, стала замкнутою. 15.10.2014 р. сказав дружині, що разом підуть до школи щоб там все з'ясувати з директором. Приблизно в 7:50 год. зустрілись з класним керівником, яка повідомила, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запізнюються, він з дружиною і сином стали чекати на них біля класу. Приблизно о 8:10 год. - 8:20 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 піднялись на поверх, трохи затримавшись, стали пробиратись під стіною до класу, хотіли проскочити, але він схопив їх за куртки, можливо в цей час вони й ударились один об одного, потім відпустив. Одразу до них підійшла директор і сказала, що так робити неможна, на шум вийшла і класний керівник, ОСОБА_11 заплакав. Потім всі разом зайшли у клас, де класний керівник повідомила про те, як себе потрібно вести. Ствердив, що його спровокували на такий вчинок. На наступний день прийшов до директора школи і розповів, що стало підставою для такої поведінки, вона йому пообіцяла організувати зустріч з батьком ОСОБА_11 . Коли вони зустрілись, він вибачився перед ОСОБА_11 , але той став брехати, що після події в дитини струс мозку і проблеми із зором. Після цього ОСОБА_11 телефонував дружині і казав що провів процедуру МРТ, яка коштує 1200 грн. Вважає, що законний представник ОСОБА_11 бажає нажитися на ньому, заявивши позов та помститися йому. Зазначив, що раніше не ходив до школи, не звертався до директора чи класного керівника про приниження ОСОБА_11 його сина.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні сукупністю належних та допустимих доказів:
Показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що в той день запізнювався до школи разом з ОСОБА_10 . Коли прийшли до школи, уроки уже йшли, вони піднялись на другий поверх, де у коридорі побачив однокласника ОСОБА_13 і його батьків, які стояли біля вікна, що навпроти класу. Коли він і ОСОБА_12 хотіли зайти у клас то батько ОСОБА_14 схопив його за куртку, а потім схопив за куртку ОСОБА_12 . Пояснив, що ОСОБА_15 їх утримував, це перешкоджало їм зайти в клас. Потім звів їх один до одного і зіштовхнув лобами. Так як він нижчий за ОСОБА_12 то ударився правою скронею об губу ОСОБА_12 . Потім ОСОБА_15 їх розвів, і тримаючи за куртку в області грудей штовхнув його, від поштовху він ударився задньою частиною голови об стіну. Після цього з класу вийшла вчителька ОСОБА_16 і сказала щоб ОСОБА_15 їх відпустив. Ствердив, що коли ОСОБА_15 його штовхнув і він ударився головою об стіну, йому стало боляче і він заплакав. Після того, як вчителька сказала ОСОБА_14 щоб він їх відпустив, вона відвела руку ОСОБА_14 від його куртки. Після цих дій ОСОБА_15 його відпустив і він зайшов у клас. Коли зайшов у клас і дійшов до середини класу, то ОСОБА_15 пішов за ним і, схвативши його за портфель, який висів на спині, потягнув за нього, від цього він втратив рівновагу і ударився плечем об стіну. Після цього у клас зайшли мама однокласника ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - однокласник, вчителька, завуч і ОСОБА_12 . У класі ОСОБА_15 казав, що він і ОСОБА_12 ображають його сина. Потім ОСОБА_15 сказав, що якби не вчителі то він би їх «прибив». Потім їм дозволили сісти, батьки ОСОБА_14 пішли з класу із завучем. Після цієї події почував себе погано, його тошнило, боліли очі і голова. Зразу після уроку він подзвонив батьку, а ОСОБА_12 матері. Він повідомив батьку, що його побив ОСОБА_15 , після цього батько прийшов до школи і вони разом пішли до медсестри, яка порадила їхати у лікарню, чи вона оглядала його не пам'ятає. Після цього, він з батьком поїхали до дитячої лікарні. В лікарні він був оглянутий лікарем, направлений на рентген голови, а також оглядався окулістом і той призначив йому процедури та виписав ліки, таких процедур було декілька. До цього випадку ОСОБА_15 приходив у клас і говорив щоб його сина не чіпали, бо він не може дати здачі. Пояснив, що на даний час обвинуваченого не боїться, уже забув про те, що сталось.
Показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 15.10.2014 р. приблизно в 9:00 год. йому подзвонила дружина і повідомила, що дитину побили у школі і йому потрібна допомога. Він почувши це, прибув до школи і пішов до директора. Потім він з директором зайшли в кабінет до класного керівника, яка повідомила, що коли вела урок то почула шум в коридорі, вийшовши на цей шум побачила, що ОСОБА_15 тримав за куртку двох дітей, вона стала виривати дітей у нього, потім всіх завела у клас. Після цього викликали його сина, який коли його побачив почав плакати і жалітись на головний біль. Він разом з сином зайшли в медпункт школи, але медсестра відмовилась оглядати сина і тільки втручання директора змусило медсестру зробити запис в журналі з тим, що до неї звернулись із скаргами на головний біль. Після цього медсестра порадила звернутись до невролога. Повідомивши класного керівника він поїхав з дитиною у дитячу поліклініку. При огляді лікарем, син жалівся на те, що в нього запаморочення в голові та тошнота. Лікар поставив діагноз забій голови, та порекомендував огляд у окуліста, а також зробити рентген голови. В цей же день дитину оглянув окуліст, яка поставила діагноз спазмакамедоз обох очей. Потім сину зробили рентген голови, було зроблено запис про підвищений тиск, невролог виписав ліки. Після огляду дитини в поліклініці подзвонив матері другого хлопця, який теж постраждав, вона йому повідомила, що у хлопця болить рука. Він запропонував свою допомогу цій жінці, возив її дитину в травмпункт. Потім звернувся до міськвідділу міліції, де подав заяву. На наступний день отримав направлення на судмедекспертизу. Після цього, на наступний день подзвонив дільничий, який запропонував зустрітись в школі з директором та вчителями. В присутності дільничого класний керівник повідомила, що вона виривала дітей від ОСОБА_14 . Пізніше подзвонив директор і запропонував зустрітись у неї з ОСОБА_14 , на що він погодився. В кабінеті у директора ОСОБА_8 вибачався і пропонував допомогу, він назвав суму 1500 грн., на яку ОСОБА_15 погодився, але пізніше подзвонила дружина ОСОБА_14 і сказала, що ніяких грошей вони платити не будуть. Вказав, що раніше, приблизно за два роки до цього випадку його син побився з сином ОСОБА_14 , спілкувались про цей інцидент матері дітей. При зустрічі з сином у школі, син жалівся що у нього болить голова. Класний керівник говорила, що почула стук у стіну і вийшла з класу. Зазначив, що після побиття дитина замкнулась в собі, перестала ходити в спортшколу, стала погано засинати, з небажанням ходити до школи. До цього син відвідував спортшколу 6 років, займався 3 рази на тиждень. Пояснив, що дитина перебувала на обліку у окуліста з приводу захворювання очей, у дитини падав зір. Просив відшкодувати завдану йому шкоду у сумі 1 тис. грн., це витрати пов'язані з лікуванням дитини після побиття. Вказав, що після інциденту, дитина 2 чи 3 рази по 2 тижні проходила курс лікування, пов'язаного із захворюванням очей. Вважає, що стан здоров'я дитини погіршився від того, що його ударив ОСОБА_15 . Моральна шкода пов'язана з тим, що потрібно повернути дитину до того стану, який був у неї до 15.10.2014 року, тобто до цієї події. Моральну шкоду оцінює в 15 тис. грн.
Показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що навчається в одному класі з ОСОБА_14 і ОСОБА_11 , дружить з ОСОБА_11 . Був випадок, одного разу після школи зустріли ОСОБА_14 і зробили йому зауваження із-за того, що він плював на стільці, на які сідали учні. Але після цього він продовжив плювати, вони знову його зустріли і штовхнули. В той день разом із ОСОБА_11 запізнились на урок і йшли до класу. Коли підійшли до класу то побачили ОСОБА_14 з батьками. Коли з ними порівнялись то батько ОСОБА_14 спочатку взяв за куртку в області грудної клітки ОСОБА_11 , побачивши це він хотів повернутись і піти, але батько ОСОБА_14 схопив його за руку, а потім за куртку. Після цього рукою штовхнув ОСОБА_11 і він головою ударився об стіну. Від удару він закричав, на це вибігла завуч і класний керівник, які розборонили їх, і ОСОБА_15 їх відпустив. Потім всі зайшли у клас, у класі була розмова про те, що сталось та про те щоб не ображали один одного. Зазначив, що коли батько ОСОБА_14 тримав їх за куртки то спочатку зіштовхнув їх лобами і ОСОБА_11 лобом ударився об його губу, від цього на губі у нього була кров. Ствердив, що після того, як ОСОБА_15 зіштовхнув їх лобами, він рукою штовхнув ОСОБА_11 і той головою ударився об стіну. У класі батько ОСОБА_14 сказав, що якби не втрутились вчителі то він їх би вбив.
Показаннями законного представника неповнолітнього свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що їй подзвонив син і сказав, що його побив батько ОСОБА_14 . Після дзвінка пішла до школи, коли вона прийшла до школи то розмовляла з завучем, яка їй сказала, що з дитиною все нормально. Але син їй розповів, як все сталось. В той же день вона їздила в травмпункт, а потім у міліцію. У сина був кровопідтік на губі і вона була припухла. В той день їх до медсестри не вели так як її не було.
Показаннями свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що знає батьків ОСОБА_14 і ОСОБА_11 з часу навчання дітей у школі. Пояснила, що були конфлікти між дітьми, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 . ОСОБА_20 постійно скаржився, що його ображають. Коломієць є сором'язливим хлопцем, друзів у нього в класі не було, можливо із-за цього його ображали. ОСОБА_11 є лідером, його хлопці поважають, він активний, знає зі слів ОСОБА_13 і його батьків, що ОСОБА_11 часто його зачіпав. В той день, після дзвінка на урок побачила, що до школи зайшли батьки ОСОБА_14 і стали біля класу, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 запізнились. Коли вони підійшли до класу то батьки ОСОБА_14 стали на них кричати. В цей час вона бачила, як ОСОБА_15 взяв за комір обох хлопців і почав їх трясти, стиснувши лобом об лоб. Вона тут же підбігла до них схопила ОСОБА_14 за руки і зробила йому зауваження. ОСОБА_11 став плакати, вона хлопців завела у клас і стала спілкуватись з батьками ОСОБА_14 про те що сталось. Потім зайшла до класу і бачила, як ОСОБА_11 дзвонить батьку. Потім прибув батько ОСОБА_11 , і зайшовши до медсестри став говорити щоб вона зафіксувала травму. Але медсестра відмовилась фіксувати травму, оскільки травми на обличчі у ОСОБА_11 не було. Вона особисто на ОСОБА_11 ніяких подряпин, синців і крові не бачила. Після цього, батько забрав ОСОБА_11 і повіз до лікарні. Потім у школі було проведено службове розслідування, під час якого спілкувались з батьками і дітьми. Після цього інциденту батьки ОСОБА_14 перевели дитину в іншу школу із-за постійних образ. Ствердила, що все, що відбувалось бачила чітко, стояла за 10-15 метрів від ОСОБА_14 і учнів. Після подій ОСОБА_11 їй не скаржився на біль в голові. У ОСОБА_12 вона крові та пошкоджень на обличчі не бачила. До цього інциденту батьки ОСОБА_14 часто скаржились класному керівнику, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 часто ображали їхнього сина. Також батьки один раз скаржились і їй. Інші батьки на дії ОСОБА_11 не скаржились.
Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що вона є класним керівником у класі, де навчались ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_15 . В той день у цьому класі у неї був перший урок. Коли вона заходила до класу бачила біля класу батьків ОСОБА_14 , на запитання вони відповіли, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 принижують їхню дитину, і вони хочуть в цьому розібратись. На той час ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у класі не було, вона пообіцяла, що розбереться з цим і зайшла на урок. Коли вона вела урок, почула шум з коридору. Коли відкрила двері то побачила, що батько ОСОБА_14 тримав ОСОБА_11 і ОСОБА_12 за одяг. ОСОБА_11 і ОСОБА_12 були по бокам від ОСОБА_14 , вона зробила зауваження ОСОБА_14 і сказала хлопцям зайти до класу. Біля них також бачила завуча, ОСОБА_22 . Коли хлопці зайшли в клас то вони плакали. На обличчях хлопців ніяких ушкоджень, синців не бачила. Після уроку говорила з усіма дітьми про належну поведінку. Пояснила, що батьки ОСОБА_14 прийшли до школи зі скаргою, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 переслідують і принижують їхню дитину.
Показаннями свідка ОСОБА_23 , яка пояснила, що її син навчався у школі № 22 с. Гірничого, вона звернула увагу, що син був знервований, не хотів йти до школи. При зверненні до вчителів, вони говорили, що він ховається, просили пояснити, що з ним коїться. При розмові дитина пояснила, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вчиняли над ним розправи, а саме після уроків його не випускали зі школи заставляли його робити різні роботи. За день перед подією, вона була у школі, коли відкрила двері до класу то побачила, що її син стояв біля парти, а ОСОБА_12 бив його по ребрах. Вранці вона розповіла чоловіку про те, що бачила у школі і вони разом вирішили піти до школи. Перед уроком поговорили з класним керівником, після розмови вчителька зайшла до класу, а вона з чоловіком залишилась біля класу. Тут же вони побачили ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які йдучи під стіною намагались пройти мимо них. В цей час чоловік схопив одного і другого за одяг, і намагався підтягнути хлопців до себе, але вони в цей час стукнулись лобами. Тут же з класу вийшов класний керівник, вона їй все розповіла про те що сталось. Потім всі зайшли у клас. Пояснила, що після таких подій дитина переносить психіко-емоційні розлади, лікується. Син є хворим на бронхіальну астму і такі події, що були між ним ОСОБА_11 і ОСОБА_12 відобразились на його стані здоров'я. Після тих подій дитину перевели до іншої школи, були змушені змінити місце проживання, бо ОСОБА_12 і ОСОБА_11 перестрівали дитину, і принижували. У зв'язку з діями ОСОБА_11 вона розмовляла декілька разів з матір'ю ОСОБА_11 та раз з батьком, але висновків не було ніяких. Зазначила, що пішли удвох з чоловіком до школи бо хотіли з'ясувати у ОСОБА_11 і ОСОБА_24 чому вони принижують їхнього сина. Коли чоловік тримав хлопців за одяг, з класу вийшов класний керівник, а потім підійшла завуч.
Показаннями свідка ОСОБА_25 , яка пояснила, що зранку перед уроками вона бачила ОСОБА_14 біля аудиторії, де проводились заняття 6 «а» класу, побачивши це зайшла у свій кабінет, що відбувалось в коридорі не бачила. Вона, як медсестра школи веде журнал амбулаторного прийому дітей. У цьому журналі записано що 15.10.2014 р. до неї звернулись неповнолітній ОСОБА_11 з батьком зі скаргою на головну біль та попросили пігулку, однак, візуально нею не було встановлено ознак для надання пігулки. Вказала, що конкретний огляд тіла дитини не проводила, не побачивши на тілі тілесних ушкоджень, прийшла до висновку, що підстави для видання пігулки відсутні. Після її відмови ОСОБА_11 - батько пішов до директора. Після цього директор зателефонувала їй і сказала щоб вона записала звернення ОСОБА_11 у журнал. Вказала, що при зверненні ОСОБА_11 вона була впевнена, що з дитиною все гаразд. На нараді говорили про те, що ОСОБА_15 взяв за «шкібарки» двох кривдників його сина ОСОБА_11 і ОСОБА_12 і стряхнув їх. Вона в свою чергу доповіла, що не виявила ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 . Ствердила, що конфлікту не бачила, знає про те, що сталось зі слів завуча і вчителів. Скарг від ОСОБА_11 про те, що у нього є якісь ушкодження не було. Зазначила, що вона не оглядала неповнолітнього ОСОБА_11 і не цікавилась чому у дитини болить голова. Візуально глянувши на дитину вона зробила висновок, що він не потребує допомоги медика.
-висновком експерта № 1163 від 16.10.2014 року, згідно якого у н/л потерпілого ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у вигляді забою голови, припухлості мяких тканин в ділянці голови справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень ( т.1 а.с.131).
-протоколом слідчого експерименту за участю н/л потерпілого ОСОБА_6 від 13.11.2014 року, згідно якого потерпілий відтворив подію, що сталася з ними 15.10.2014 р., зазначивши, що того ранку, коли підійшов до класу батько ОСОБА_13 схопив його правою рукою за куртку, а лівою рукою схопив за куртку ОСОБА_26 . Потім різко звів їх один до одного, прикладаючи при цьому силу, і він ударився правою стороною голови об губу ОСОБА_27 . Після цього ОСОБА_8 відштовхнув його від чого він ударився правою стороною голови об бетонну стіну (т.1 а.с.132-133);
-копією амбулаторної картки із записом, що 15.10.2014 року ОСОБА_6 звертався до лікарні із скаргами на головний біль, запаморочення, тошноту, та проходив лікування з 27.10.2014 року до 7.11.2014 року (т.1 а.с. 138-143);
-протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 12.11.2014 року, згідно якого свідок відтворив події 15.10.2014 р., зазначивши, що вранці, коли він і ОСОБА_6 підійшли до класу то батько ОСОБА_13 схопив ОСОБА_6 правою рукою за куртку, а його схопив лівою рукою за куртку . Після чого різко звів їх один до одного, прикладаючи при цьому силу, і він ударився губою об праву сторону голови ОСОБА_28 . Після цього ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_28 від чого він ударився правою стороною голови об бетонну стіну ( т.1 а.с. 145-146);
-висновком експерта №444/1163-14 від 20.04.2015 року, згідно якого у н/л ОСОБА_6 маються тілесні ушкодження у вигляді забою голови та припухлості м'яких тканин в ділянці голови справа. Не виключається можливість утворення вищевказаного тілесного ушкодження за обставин, на які вказує ОСОБА_6 в протоколі слідчого експерименту від 13.11.2014 року, та ОСОБА_17 в протоколі слідчого експерименту від 12.11.2014 року (т.1 а.с. 152-153).
Аналізуючі досліджені докази, які у відповідності до ст.ст.85,86 КПК України є належними і допустимими, суд прийшов до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження.
Прокурором 28.01.2016 р. було змінено обвинувачення (т.1 а.с. 108-111).
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що потерпілому тілесних ушкоджень не спричиняв, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 . Покази цих свідків є взаємозв'язаними між собою та логічними, а тому у суду немає сумнівів щодо їх достовірності. Крім цього, показання потерпілого та свідка ОСОБА_17 узгоджуються із дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме протоколами слідчого експерименту та висновками експерта №1163 від 16.10.2014 р. і №444/1163-14 від 20.04.2015 р., що також доводить правдивість показань потерпілого та свідка ОСОБА_17 . Поряд з цим, доводи обвинуваченого спростовуються також і показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , які також узгоджуються із показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_17 . Таким чином, з аналізу наведеного, суд вважає доводи обвинуваченого ОСОБА_8 нічим іншим як способом захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Законним представником неповнолітнього потерпілого, ОСОБА_7 заявлено цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1000 грн. та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням наведенного, суд прийшов до висновку, що законним представником неповнолітнього потерпілого не доведено розмір позову в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1 тис. грн. Так, в судовому засіданні не надано будь - яких доказів щодо підтвердження затрат на лікування потерпілого і відновлення його стану здоров'я. Крім цього не доведено, що такі затрати складають суму 1 тис.грн. За таких обставин, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд прийшов до переконання, що між винними діями обвинуваченого ОСОБА_8 і негативними наслідками, що настали для потерпілого існує причинний зв'язок, а тому потерпілий міг переносити моральні страждання. В судовому засіданні доведено, що у зв'язку із нанесенням тілесного ушкодження потерпілий переносив негативні емоції та відчував біль.
З урахуванням наведенного, у відповідності до положень ст.23 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 500 грн.
Вирішуючи питання щодо призначення міри покарання ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
ОСОБА_8 вчинив злочин невеликої тяжкості, як особа характеризується позитивно, раніше не судимий, працюючий, має на утриманні неповнолітніх дітей.
Обставинами, пом'якшуючими покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає вчинення злочину вперше.
Обставин, обтяжуючих покарання, судом не визнано.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, оскільки суд прийшов до висновку, що саме таке призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів
Керуючись ст.ст. 368, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_8 визнати винним за ч.1 ст.125 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_7 500 грн. моральної шкоди, в решті позов залишити без задоволення.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 судом не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський райсуд м.Кропивницький протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_1