Бориспільський міськрайонний суд Київської області
м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19
Справа № 2-а-1309/2010
Іменем України
02.12.2010 року Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
12.11.2010 року позивач звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни, мотивуючи тим, що вона віднесена до категорії діти війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач порушував її право, визначене законом, не нараховував та не виплачував їй щомісячне підвищення до пенсії. Позивач просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 01.11.2010 року з подальшим нарахуванням та виплатою.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі та постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, натомість подав письмові заперечення, в яких зазначив, що дії управління ПФУ у м. Бориспіль Київської області повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Всебічно з'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач у відповідності із ст.1 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та має право на отримання державної соціальної підтримки і пільг дітям війни, передбачених вказаним законом. Позивач перебуває на обліку в УПФУ м. Бориспіль, соціальна пільга виплачувалася їй у розмірах менших, ніж передбачено ст.6 вказаного Закону.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або довічне утримання підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно - правового акта конституції України,закону України, міжнародному договору, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за конституційними нормами, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії ОСОБА_1, застосуванню підлягає ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України,у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі ,у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб"єкта владних повноважень та зобов"язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.
Постановою Пленуму ВС України від 13 червня 2007 року №8 "Про незалежність судової влади" зазначено , що відповідно до ст.ст.8, 22 Конституції України не підлягають застосування судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду 12.11.2010 року і пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права по виплатам за період з 09.07.2007 року по 11.05.2010 року. При цьому позивач не надала доказів наявності поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли позивача пред"явити позов до суду. Відповідач у своїх запереченнях наполягав на застосуванні строку звернення до суду та відмові у позові з цих підстав.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 12.05.2010 року по 12.11.2010 року.
Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до цього судовому захисту підлягають лише порушені права,не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому здійснювати правове регулювання суспільних відносин.
В зв"язку з наведеним, вимоги позивача про зобов"язання відповідача призначити їй на майбутнє щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.19,152 Конституції України,ст.ст. 9,99,100,158,159,161-163 КАС України,ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни",суд
постановив:
позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі, як дитині війни, щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 12.05.2010 року по 12.11.2010 року, з врахуванням проведених раніше виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 1,70 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Левченко