Справа № 367/4430/16-к
28 вересня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження внесене в ЄРДР за у кримінальному провадженні № у кримінальному провадженні № 32012100200000048 від 21.12.2012 р., по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, який є фізичною особою підприємцем, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, -
До Ірпінського міського суду Київської області з Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32012100200000048 від 21.12.2012 р., по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2016р. матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду в судовому засіданні, зазначив, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання обвинуваченого та свідків.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 пояснили, що не погоджуються із даним обвинувальним актом у повному обсязі, разом із тим не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.
Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається з обвинувального акту затвердженого прокурором 27.05.2016р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а ті, обставини, які викладені не узгоджені між собою та мають суперечності одна одній. Також в даному обвинувальному акті пред,явлене обвинувачення не було сформулювалоналежним чином, оскільки обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також відсутня правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Так, в обвинувальному акті при викладенні як фактичних обставин так і обвинувачення зазначено, що ОСОБА_5 , який призначений наказом №20/1-К від 26.11.2007р. на посаду заступника директора з комерційних питань ТОВ «НВП «Енергогазпром», усвідомлюючи покладену на нього відповідальність в липні-серпні 2010р., в порушення вимог чинного податкового законодавства, бажаючи уникнути виконання зобов'язань перед бюджетом та передбачаючи настання суспільно-небезпечних, шкідливих наслідків у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, створив документальну видимість проведення господарських операцій та забезпечив включення до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «НВП «Енергогазпром» та додатків до неї податкового кредиту з ПДВ, усвідомлюючи відсутність фактичного здійснення постачання товарів від ТОВ «Енерго-Імпекс-Софт» та неправдивість даних внесених до податкової звітності, ухилився від сплати податків при наступнихобставинах. Далі описання фактичних обставин починається із 07.12.2009р.., а саме з укладання ТОВ «НВП «Енергогазпром» угоди з УМГ «»Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз». Таким чином на початку викладення фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими вказаний період вчинення ОСОБА_5 злочину липень-серпень 2010р., а при викладені обставин у подальшому описані події з 2009 року, що свідчить про неузгодженість при викладені фактичних обставин прокурором у даному кримінальному провадженні.
Також в обвинувальному акті у фактичних обставинах описано про укладання угод та договорів ТОВ «НВП «Енергогазпром» з УМГ «»Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз» та ТОВ «Марон», втім не зазначено, повного найменування сторін даних господарських угод, хто саме укладав вказані угоди від імені юридичної особи та що саме було предметом цих угод та договорів.
Так в обвинувальному акті вказано, що 07.12.2009р. ТОВ «НВП «Енергогазпром» уклало угоду з УМГ «Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз» №756 щодо постачання «впровадження системи тиристорного пуску з регулюванням по частоті електродвигунів СТД-12500 на компресорну станцію (36Б) Іллінці газопроводу «Прогрес» (далі за текстом Система). З такого опису предмету угоди не можливо зрозуміти, що саме було предметом даної угоди, про постачання якого товару, обладнання або послуг, робіт йде мова.
Далі також викладаючи фактичні обставини скоєння ОСОБА_5 злочину вказано, що ТОВ «НВП «Енергогазпром» замовило Систему на ТОВ «Марон», за умовами договору ціна системи склала 2 160 000 гривен. Поставка мала здійснюватись у комплекті: перетворювальна система COMPACT-УМПЧ-10/12,5 (мережний перетворювач, вхідний реактор, реактори мережі постійного струму), перетворювач збудження у комплекті з трансформатором MODULEX-BTЦ-320 та запасні частини. Втім, з наведеного не можливо зрозуміти чи укладався даний договір за участю обвинуваченого, дата його укладання та який саме господарсько-правовий характер мав цей договір, його умови.
Також далі зазначено, що 28.01.2010 ТОВ «Марон» укладено договір №28/01-1 з Корпорацією «Харківський Електрощитовий завод Елетекс-С» на виготовлення обладнання: перетворювальна система COMPACT-УМПЧ-10/12,5 (мережний перетворювач, вхідний реактор, реактори мережі постійного струму), перетворювач збудження у комплекті з трансформатором MODULEX-BTЦ-320, система управління вищого рівня (для запуску 7 шт. двигунів) MODULEX-УПП-Vsualx та запасних частин до неї. Оскільки зазначене обладнання не є в повному об,ємі тим, що було обумовлено у вищевикладеному договорі з ТОВ «НВП «Енергогазпром», є не зрозумілим чи укладено ТОВ «Марон» договір від 28.01.2010 на виконання зоборв,язань перед ТОВ «НВП «Енергогазпром». Також в обвинувальному акті зазначено, що вказане обладнання за умовами укладеного договору з ТОВ «Марон» було доставлене за рахунок Корпорації «Харківський Електрощитовий завод Елетекс-С» на компресорну станцію (36Б) Іллінці газопроводу «Прогрес» УМГ «Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз», однак ні місця ні конкретної дати доставки обладнання не зазначено.
Крім того, далі при описанні фактичних обставин скоєння злочину обвинуваченим наведено, що останній переслідуючи свою злочинну мету, направлену на незаконне ухилення від сплати податку на додану вартість, заздалегідь не маючи на меті купівлю товару, а виключно з метою завищення податкового кредиту з ПДВ та витрат підприємства пов,язаних з виконанням умов договору №756 від 07.12.2009р. щодо постачання системи ОСОБА_5 в невстановленому слідством місці та невстановлений слідством час, отримав від невстановлених слідством осіб, що діяли від імені ТОВ «Енерго-Імпекс-Софт» документи складені і оформлені від імені ТОВ «Енерго-Імпекс-Софт», а саме: договір №11/01-2 від 11.01.2010 щодо поставки обладнання, ціна даного «фіктивного» договору складала 18 904 276, 80 грн., податкову накладну № 70603 від 20.07.2010 на суму 18 904 276, 80 грн., в т.ч. ПДВ 3150 712, 80 та видаткову накладну № 070603 від 20.07.2010, відповідно до яких ТОВ «Енерго-Імпекс-Софт» нібито поставляло для ТОВ «НВП«Енергогазпром» систему на вказану суму.
Разом із тим, з такого викладу фактичних обставин не можливо зрозуміти, чи було встановлено на досудовому слідстві час скоєння злочину обвинуваченим, оскільки на початку викладення обставин зазначено, що ОСОБА_5 вчинив інкримінований йому злочин у період липня-серпня 2010 року, однак нижче при описанні його дій по отриманню від невстановлених слідством осіб, що діяли від імені ТОВ «Енерго-Імпекс-Софт» вищевказаних «фіктивних» договорів та накладних вказано, що слідством не встановлено навіть приблизного часу вчинення таких дій, що суперечить одне одному. Також є не зрозумілим між ким був укладений зазначений договір №11/01-2 від 11.01.2010, ким підписаний, предмет цього договору та за якими ознаками він є «фіктивним», зокрема чи приймалось щодо цього відповідне судове рішення. До того ж в обвинувальному акті вживаються різні терміни «обладнання» та «Система» при описанні одних і тих самих подій та предметів, що робить незрозумілим виклад встановлених на досудовому слідстві обставин та характеру обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 ..
Крім того в обвинувальному акті в частині «СЛУЖБОВЕ ПІДРОБЛЕННЯ» фактичні обставини скоєння даного злочину викладені так само неконкретно, оскільки не можливо зрозуміти ні час, ні місце, ні спосіб скоєння даного злочину, а також в які саме офіційні документи ОСОБА_5 були внесені неправдиві відомості та їх зміст.
Таким чином викладення фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз,ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред,явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред,явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від.01.03.2001р., справа «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).
Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення, тощо.
Втім, сформульоване обвинувачення в даному обвинувальному акті ОСОБА_5 викладене не конкретно, непослідовно та повністю ідентичне викладеним прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення, зазначеним в обвинувальному акті вище, тобто не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.
Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння визначається законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Так, редакція ч. 3 ст. 212 КК, ст. 366 КК України змінювалась неодноразово, а отже встановлення конкретного часу скоєння даного злочину має значення для розгляду даної справи.
Такі недоліки як відсутність в обвинувальному акті викладу усіх фактичних обставин вчиненого кримінального злочину, які прокурор вважає встановленими, непослідовність та не конкретній їх викладу, та відсутність сформульованого обвинувачення, свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, та такі недоліки не можуть бути усунуті у іншому порядку, аніж шляхом повернення обвинувального акту прокурору.
Крім того, в порушення вказаних вимог закону, до обвинувального акту, додано не належним чином оформлений реєстр матеріалів досудового розслідування, оскільки він не відповідає вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, у відповідності до якої, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
У доданому реєстрі матеріалів досудового розслідування в супереч вимогам ст.ст. 109, 110 КПК України, у частині 2 «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення», всупереч вимогам КПК України, не зазначено таке процесуальне рішення, як обвинувальний акт. В переліку проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій, зазначені не процесуальні дії проведені на досудовому слідстві та час їх проведення, а перелічені складені під час досудового слідства протоколи слідчих дій, і висновки експерта. Крім того перелік проведених слідчих дій взагалі не містить такої слідчої дії, як надання обвинуваченому та захиснику доступу до матеріалів досудового слідства, після оголошення про завершення досудового розслідування.
Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України, впродовж розумного строку, який суд визначає у продовж 10 днів з моменту його отримання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 110, 291, 314, 315, 376 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 32012100200000048 від 21.12.2012 р., по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, - повернути прокурору Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків, а саме протягом 10 днів з моменту його отримання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1