Справа № 362/941/16-ц
Провадження № 2/362/1050/16
21 вересня 2016 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про відшкодування збитків та моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з вимогами, уточненими під час розгляду справи, про стягнення з відповідача на його користь коштів у виді інфляційних витрат та 3% річних, на загальну суму 5327,50 грн., а також моральної шкоди в сумі 6890 грн., через невиконання нею судового рішення апеляційної інстанції від 13 серпня 2013 року про відшкодування йому останньою моральної шкоди у зв'язку з створенням перешкод у користуванні його майном - частиною житлового будинку № 38 по вул. Білоцерківській, в с. Саливонки Васильківського району.
Позивач та його представник вимоги заяви підтримали в повному обсязі, на думку представника позивача невиконання відповідачем судового рішення є грошовим зобов'язанням.
Представник відповідача вимоги позову не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали, вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст.1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.
У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч.1ч.3 ст.61 ЦПК України, обставині, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. обставині, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з положень ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язку можуть виникати з рішення суду.
У відповідності до положень ст.ст.509 і 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається зі змісту ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Положеннями ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Положення ст.14 ЦПК України передбачають обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, щодо їх виконання, підставою для відповідальності є їх невиконання.
З огляду положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавче провадження як кінцева стадія судового провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів.
Відповідно до ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У відповідності до рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень передбачено положеннями вимог Розділу УІ ЦПК України.
Як вбачається з рішення Апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2013 року рішення Васильківського міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року № 2/19/12 (провадження № 2/362/8/13) скасовано, в частині стягнення моральної шкоди, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь заявника моральної шкоди в сумі 5000 грн. за завдання останньому перешкод в користуванні житловим будинком № 38 по вул. Білоцерківській, в с. Саливонки Васильківського району.
У відповідності до матеріалів виконавчого провадження № 715/5 відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції та постанови від 12 лютого 2014 року, на підставі виконавчого листа № 2/362/8/13, виданого 30 січня 2014 року Васильківським міськрайонним судом відкрите виконавче провадження ВП № 42043738 про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн. по цивільній справі № 2/19/12, що було приєднане 12 лютого 2014 року до зведеного виконавчого провадження № 42043551.
Як вбачається звитягу, 7 грудня 2015 року Васильківським відділом поліції Головного управління НП в Київській області відкрите кримінальне провадження № 42015110140000097 за заявою позивача про невиконання відповідачем вищезазначеного рішення суду від 13 серпня 2013 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів через невиконання нею відповідного судового рішення, не є грошовим зобов'язанням останньої перед заявником, а тому, вимоги позову про відшкодування заявникові певних грошових коштів та моральної шкоди є безпідставним та необґрунтованим, та стосуються лише неналежного виконання відповідачкою відповідного судового рішення.
Суд звертає увагу, що процесуальні питання виконання судового рішення повинно виконуватися у відповідності до вимог Розділу УІ ЦПК України.
У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів, які можуть бути відновлені, як через оскарження відповідних дій державної виконавчої служби щодо неналежного виконання судового рішення, так й притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд,-
В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В.