Р І Ш Е Н Н Я№ 127/11839/16-ц
29 вересня 2016 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,
секретар - Чорна Т.П.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазура О.В.,
представника відповідача Служби у справах дітей Вінницької міської ради - Манзюк Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Вінницької міської ради в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби у справах дітей Вінницької міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи його тим, що він є наймачем квартири по АДРЕСА_1, в якій зареєстрований і проживає. В цій квартирі зареєстровані, але не проживають неповнолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 У червні 2004 р. ОСОБА_5 поступив до Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки на повне державне забезпечення і в березні 2006 р. був усиновлений. ОСОБА_6 у червні 2011 р. поступив до Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки на повне державне забезпечення і в квітні 2013 р. був усиновлений. З часу усиновлення неповнолітні діти перестали бути членами його сім'ї, припинено всі права і обов'язки між ними. Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 понад шестимісячний строк у спірній квартирі не проживають, просить визнати їх такими, що втратили право користування квартирою по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мазур О.В. позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просить його задоволити, пояснив що за повідомленням Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були усиновлені у 2006 р. і 2011 р. відповідно та не проживають у спірній квартирі. Враховуючи те, що інформація про усиновлювачів є конфіденційною та не може бути повідомлена позивачу, іншим способом захистити свої права, як звернутись з позовом до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, позивач не має можливості.
Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради Манзюк Н.В. позов не визнала, суду пояснила, що Служба у справах дітей Вінницької міської ради є неналежним відповідачем, оскільки неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не перебувають на обліку в Службі, оскільки були усиновлені. Погодилась, що у інший спосіб захистити свої права позивач не має можливості.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з рішення Вінницької міської ради від 25.02.2016 р. № 395 та договором найму житла в будинках комунальної власності від 04.03.2016 р., укладеним між МКП «ЖЕК № 12» та ОСОБА_1 (а.с. 29, 30-31)
В квартирі по АДРЕСА_1 зареєстрований позивач ОСОБА_1, а також його племінники: неповнолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою МКП «ЖЕК № 12» від 18.05.2016 р. (а.с. 5)
Згідно довідки Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки від 25.01.2016 р. в закладі на повному державному забезпеченні перебували ОСОБА_5, який поступив в червні 2004 р. і в березні 2006 р. переданий усиновителям за місцем реєстрації, та ОСОБА_6, який поступив в червні 2011 р. і в квітні 2013 р. переданий усиновителям за місцем реєстрації. (а.с. 6)
Зі змісту листа Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 08.07.2016 р. № 117, наданого на запит суду, вбачається, що рішення у справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнято 21.03.2006 р. Ленінським райсудом м. Вінниці (справа № 2-о-61/06), рішення у справі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, прийнято 22.03.2013 р. Вінницьким міським судом Вінницької області (справа № 127/5033/13-ц). (а.с. 36)
Згідно ст. 232 ч. 1,3-5 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Відповідно до ст. 11 ч. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно ст. 18 ч. 2 цього Закону діти мають право користуватися займаним приміщенням як члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення.
Отже, обов'язок і відповідальність за створення належних умов для проживання дитини покладається на її сім'ю, тобто в даному випадку на батьків - усиновлювачів дитини.
Тобто, з моменту усиновлення неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинилися особисті та майнові права і обов'язки між ними та позивачем, відповідно припинився і обов'язок позивача щодо збереження за ними житла.
Відповідно до ст. 107 ч. 2 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
На підставі викладеного суд вважає, що є підстви для визнання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, як осіб, що вибули на постійне місце проживання в інше жиле приміщення. При цьому суд враховує те, що у інший спосіб позивач позбавлений можливості захистити свої права, законодавством передбачена таємниця усиновлення, тобто відповідач у справі є належним.
За усною заявою представника позивача доля судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 107 ЖК України,
ст. 232 СК України,
ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О.Венгрин