Справа № 127/6370/16-ц Провадження № 22-ц/772/2523/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 57 Доповідач Береговий О. Ю.
29 вересня 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді Берегового О.Ю.,
суддів Денишенко Т.О., Луценка В.В.,
за участі секретаря Топольської В.О.,
представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про застосування наслідків нікчемності пунктів кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2016 року,
встановила:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності пунктів п.п. 4.3.1.1. та 1.6 кредитного договору № 65-Ф/13-25, укладеного між ним і та ПАТ АТ «Укргазбанк» 21.03.2013 року та стягнення на його користь 4784 гр-н 25 коп. сплачених відповідачу як комісію.
Позовні вимоги мотивував тим, що п. 3.6. Постанови Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Зважаючи на викладене вважав, що комісія стягнута з нього за видачу кредиту за договором № 65-Ф 13-25, є незаконною, оскільки була сплачена за дії на користь банку.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства « Укргазбанк» про застосування наслідків нікчемності пунктів кредитного договору відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ « Укргазбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 65-Ф/13- 25 21.03.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4 було видано кредитні кошти в розмірі 318950 грн. для придбання нерухомості ( квартири) на строк до 20.03.2023 року з процентною ставкою у межах строку кредитування у розмірі 14%, за користування кредитними коштами не повернутими в передбачені терміни - 23% річних.
Відповідно до п.1.6 вказаного договору позичальник зобов'язувався сплачувати банку комісію за надання кредиту - 1.5 % від суми кредиту, зазначеного п. 1.1. , яка склала 4784 грн. 25 коп.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що спірний пункт кредитного договору відповідно до ч.1 ст.203 та ч.2. ст.215 ЦК України є нікчемними, однак, позивачем та його представником не було зазначено передбаченого договором чи законом захисту свого права, зокрема не доведено, що правочин був би вчинений сторонами без виключення з нього спірних умов.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками, вважає їх такими, що суперечать нормам матеріального права, зважаючи на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилами частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ч. 5 ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року по справі №6-80цс13.
В п.1.6 договору комісія за надання кредиту визначена у процентному відношенні від суми кредиту, та складає 4784,25 грн., тобто є незмінною величиною.
Таким чином, така умова не суперечить як положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, а тому є дійсною.
Разом з тим, пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачають, що банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: перелік, розмір всіх комісій банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, в тому числі комісії з обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування тощо, і не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку, зокрема за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо).
Відповідно до ст. 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. З урахуванням вищезазначеного до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного (карткового) рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості тощо.
З аналізу викладеного вбачається, що безпосередньо операції по наданню кредиту, а саме по розрахунково-касовому обслуговуванню, відкритті поточного рахунку, є супутніми послугами, які проводиться не на користь банку, а тому за них можливе встановлення комісії.
Крім того, частиною 4 ст. 1068 ЦК України передбачено, що клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Відповідно до п.4.3.1.1 кредитного договору сторони передбачили обов'язок позичальника сплатити у день укладення цього договору комісію за надання кредиту, у сумі, визначеній в п.1.6 договору.
Враховуючи, що при укладенні кредитного договору, ОСОБА_4 знав про вищезазначені договірні умови і свідомо погоджувався з ними, про що свідчить підписання ним договору без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов, чим підтверджено його здатність та згоду виконувати його умови, він мав можливість в разі незгоди з умовами кредитного договору скористатись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Проте, таким правом він не скористався, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору на момент підписання.
Отже, встановлені п. 1.6 кредитного договору комісійні виплати не протирічать чинному законодавству і є характерними для відносин банківського кредиту при укладенні сторонами кредитного договору.
Таким чином, суд першої інстанції зробив помилкові висновки, в порушення норм матеріального права, дійшов до невірного висновку про недійсність спірних умов кредитного договору, та відмовив в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю зазначення позивачем та його представником передбаченого договором чи законом захисту свого права.
Натомість, наведене свідчить, що доводи як позовної заяви так і апеляційної скарги щодо нікчемності спірних умов кредитного договору, які передбачають нарахування банком комісії за надання кредиту, не знайшли свого підтвердження, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, з урахуванням положень ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2016 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про застосування наслідків нікчемності пунктів кредитного договору.
Ухвала Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: